Страница 132 из 201
Глава 58
РОЗДІЛ 47
ДРЕЙВІН
Вид тих чорних вен навіки закарбувався в пам'яті Дрейвіна. Навіть після того, як Езміра знову одягла сорочку й обійняла себе руками, він все ще
бачив
їх. Вони повзли по її спині в найнеприродніший спосіб, душивши її магію й життєву силу.
Пульс гучно стукав у вухах, щелепа боліла від того, як сильно він її стискав. Він хотів кричати, розбити вікна, розірвати корабель голими руками.
Справа була не лише в тому, що з нею сталася ще одна жахлива річ. Справа була в тому, що саме
Атлас
, з-поміж усіх людей, був причиною цього. Його брат не просто намагався зламати її… він, чорт забирай,
отруїв
її. Йому було замало просто скути її силу ланцюгами, він розрізав її. Атлас осквернив її, розрізавши її тіло й розірвавши його на шматки, щоб помістити всередину велсініт. У місце, яке вона ніколи не зможе знайти чи побачити самостійно.
Не дивно, що вона не могла отримати доступ до своєї сили. Не дивно, що тепло не повернулося до її щік у ту мить, коли кайдани впали на підлогу… І, блядь, не дивно, що вона, здавалося, відчувала біль. Виснаження на її обличчі було очевидним, але всі вони мали такий самий вигляд.
Дрейвін мав би копнути глибше. Він мав би оглянути її, зважаючи на кожен поріз і синці.
Але він не хотів відразу наближатися до неї. Не заради себе, а заради неї самої. Дрейвін знав, що трапляється, коли Езміра відчуває себе в пастці, і це було останнє, чого він хотів. Він досі не міг повірити, що взагалі дійшов із нею так далеко, але ніколи не був більш вдячним.
Це вже не була просто ворожнеча між братами. Тепер це було особисте. Якщо Атлас хотів справжньої війни, то, хай йому грець, Дрейвін подбає про те, щоб він її отримав.
Атлас забрав те, що було найсвятішим для Дрейвіна, і свідомо осквернив її. Не кажучи вже про те, що якби Езміра була
кимось
іншим, велсініт вбив би її в ту ж мить, як тільки потрапив би до її вен.
Дрейвін змусив себе дихати, щоб не дати гніву вилитися так, щоб вона це побачила, але, судячи з того, як її крижаний погляд блукав по ньому, він знав, що це марно. Вона сиділа на краю столу, все ще злегка тремтячи, а її очі залишалися затіненими.
Бажання залишитися з нею, обійняти її, ніколи не відходити від неї було майже непереборним. Але він знав, що мусить діяти. Мітка була на її хребті, і він не хотів ризикувати.
Дрейвін не хотів ризикувати
нею
.
Він підійшов ближче, прочистив горло і ніжно відгорнув пасмо волосся з її обличчя.
— З тобою все буде добре, — сказав він, хоча ці слова звучали порожньо на тлі всього, що вирувало в ньому. — Присягаюся. Я, блядь, обіцяю тобі, що з тобою більше нічого не трапиться. Мені просто треба з’ясувати, як це виправити.
Він відвернувся від неї, стискаючи кулаки.
— Дреє…
— Я мушу знайти Джака.
— Дрейвіне, будь ласка… — Її голос затремтів, і він повернувся до неї. — Я не хочу, щоб він бачив мене такою. Досить погано, що тобі доводиться це бачити. Я не хочу, щоб тобі довелося терпіти це. — Вона опустила погляд на підлогу, ніби не могла витримати його погляду.
Вигляд її, що сиділа там, міцно обіймаючи себе руками, з очима, що блищали чимось більшим, ніж біль, відчувався, наче лезо, що пронизує його серце.
На мить він просто стояв там, відчуваючи біль у грудях. Потім він кількома кроками перетнув кімнату. Не давши їй ще більше зануритися в себе, він опустився перед нею на одне коліно, обережно взяв її руки і витягнув їх.
— Ніколи так не кажи, — наказав Дрейвін. — Не смій думати, що ти — це щось, що мені доводиться терпіти.
Вона різко вдихнула, але він не дав їй можливості заперечити.
— Я сподіваюся, — продовжив він, пом’якшивши голос, — що ти ніколи не приховуватимеш від мене нічого подібного. Ні цього.
Нічого
. — Його руки міцніше стиснули її руки. — Бо немає нічого в тобі, від чого я б відвернувся, Дике Полум’я.
— Я знаю, — зізналася вона, і сльози наповнили її очі, коли вона вказала на себе. — Але це не я.
— Ти не зламана, — сказав він, нахилившись ближче, його чоло майже торкалося її колін, а руки ковзнули, щоб обійняти їх. — Ти найсильніша людина, яку я коли-небудь знав. І що б вони тобі не зробили, я все виправлю. Я прорвуся крізь усі світи, зірвуся з краю кожної мапи, щоб знайти ліки.
Її подих затремтів, і вона простягнула до нього руку, пальці тремтіли, коли ковзали по його волоссю. Він поцілував її руку, а потім притулив щоку до її долоні.
— Я все владнаю, — прошепотів він, торкаючись її шкіри. — Присягаюся тобі. Ти не сама в цьому.
Дрейвін притиснув останній поцілунок до її чола, закріпивши свою обіцянку, а потім підвівся.
— Я зараз повернуся.
Вона кивнула, хоча її очі супроводжували його з відблиском смутку, і він змусив себе відвернутися, перш ніж це його зламало.
Нічне повітря обвіяло його в ту мить, коли відчинилися двері, і солоний вітер наповнив його легені, поки він оглядав корабель. Він помітив Джака, що недбало спирався на штурвал, розмовляючи з Семом і Томмі.
— Джаку, мені потрібна твоя допомога, — сказав він, коротко кинувши ці слова, і побіг сходами, піднімаючись по дві сходинки за раз.
Джак миттєво випростався, його невимушена постава зникла.
— Все гаразд?
— Ага, — пробурмотів Дрейвін, брешучи. — Семе, тримай кермо в напрямку Террани. Я повернуся, як тільки зможу.
Сем і Томмі обмінялися напруженими поглядами, але зрештою кивнули.
— Добре. — Дрейвін повернувся до Джака, жестом показуючи йому рухатися. — Ти зі мною.
Джак не вагався. Він став поруч із ним, і його довгі кроки збігалися з кроками Дрейвіна, коли вони спускалися сходами на нижню палубу.
— Що сталося? Це Езмі, чи не так? — запитав він пошепки, голос його вже тремтів від занепокоєння.
Дрейвін ледь міг вимовити слова.
— Я краще покажу тобі, ніж розповім.
Джак нахмурився, але не став наполягати. Вони дійшли до каюти капітана, звідки крізь щілину в дверях просочувалося тьмяне світло свічок. Коли він відчинив двері, те, що він побачив усередині, було як удар у живіт.
Езміра все ще сиділа на столі, де він її залишив, коліна злегка підтягнуті до себе, сорочка вільно звисала з плечей, ніби вона не потрудилася її як слід зав’язати. Її чорне як ніч волосся спадало на обличчя, але напруга в її позі видавала внутрішнє хвилювання.
Коли вона підняла очі, вони зупинилися на Джаку.