Полум'я серед морів

Глава 52

РОЗДІЛ 41

ЕЗМІРА

Езміра спіткнулася, коли вартові потягли її коридорами замку. Її босі ноги ковзали по відполірованому каменю. Зап’ястя боліли під кайданами, все ще слабко вібруючи від сили, що душила її власну.

Витончена жорстокість ельфійського короля ховалася за дорогими шатами. Він дивився на неї так, ніби вона була трофеєм, який можна прибити до стіни. Тим часом Атлас спостерігав за нею, ніби не був до кінця впевнений, чи прийняв правильне рішення. Але ненависть у його очах залишилася незмінною.

Езміра глузувала з них, кидаючи їм виклик зняти кайдани. Знущалася з їхньої необізнаності щодо того, ким вона насправді була, щодо сили, яку вона могла б викликати, якби їй дали хоч краплину свободи.

І тоді, коли вартові відтягували її, з’явився Дрейвін.

Езміра встигла лише мигцем побачити його силует біля дверей, коли він увійшов до тронної зали. Побачивши його, у неї перехопило подих. Навіть здалеку вона знала, що це він, ще до того, як їхні погляди зустрілися.

Він прийшов за мною.

На мить — лише на одну секунду — світ звузився до цієї єдиної істини. Що б не трапилося, у яку б пастку вона не потрапила, якою б жорстокою вона не була… Він прийшов за нею.

Але чи було це насправді? Чи вона його уявила? Відчайдушна проекція її розуму, вигадана з залишків маревної надії.

Ні

. Вона бачила його обличчя. Його шок, його лють і ледь приховану паніку.

Езміра побачила кохання у його очах.

Але тепер, коли вартові тягли її геть, вона могла зосередитися лише на тому, щоб вирватися. Вона тримала голову опущеною, намагаючись зібрати сили.

Їхній план полягав у тому, щоб витягнути інформацію про місцеперебування Елоувінн за допомогою тортур. Блиск сталі в очах обох королів видав їхні наміри. Якщо кайдани завадять проникненню в її розум, вони вдадуться до більш жорстоких заходів.

Чи будуть вони різати її тіло велсінітовими лезами? Чи перетвориться вона на порожню оболонку прямо там, у їхній темниці?

Ну, можливо, якби вони просто, блядь, попросили ввічливо, я б сказала їм, де вона.

Вона тихо хмикнула. Кого вона обманювала? Вона б так не вчинила.

— Я нічого смішного не чув, — сказав один із вартових до іншого. — А ти?

— Звісно, ні.

Саме тоді один із них завдав удару.

Це не був удар в обличчя чи удар, від якого б вона закричала. Ні, це було жорстокіше. Різкий поворот її зап’ястя призвів до того, що воно зламалося, її крихкі кістки тріснули, і вона на півсекунди заціпеніла. Її коліна підкосилися, вона закричала, а рука безсило звисала в кайданах.

— Клятий покидьок, — просичала вона.

Інший вартовий посилив хватку, пальці втиснулися в її іншу руку, залишаючи синці, коли вони з новою силою потягнули її вперед.

Та навіть цей біль не міг зрівнятися з тим, що палало вздовж її хребта. Він не вщухав з того часу, як вона прокинулася на кораблі. Якщо вже на те пішло, то він лише посилився.

Потім вони потягли її вниз по сходах. Вони вийшли з освітлених місяцем залів, проходячи повз різьблені статуї стародавніх ельфійських королів, спускаючись у підземелля палацу, освітлені лише світлом смолоскипів.

Коридор звужувався, аж поки не здалося, ніби навколо неї замикається клітка.

Нарешті вони зупинилися біля дверей, укріплених залізними смугами. Один вартовий витягнув з пояса зв’язку ключів. Інший притиснув Езміру до стіни рукою на плечі.

Ключ повернувся з важким металевим скреготом.

Двері зі скрипом відчинилися, відкривши кімнату, де зі стелі звисали ланцюги, а в підлозі були висічені стоки, схожі на роззявлені пащі.

— Моторошно, — прошепотіла вона.

Один із вартових зупинився на півкроку й різко обернувся.

— Що це було?

Вона повільно посміхнулася йому, але посмішка не дійшла до очей.

— Просто милуюся гостинністю.

Він не посміхнувся у відповідь. Натомість сильно штовхнув її між лопатками, змусивши її спіткнутися й впасти вперед, у центр кімнати. Вона стримала крик, що підіймався до горла від раптового тиску на її й без того змучену спину.

Інший чоловік рушив до центру кімнати, де до підлоги було прикуто стілець, а до його підлокітників — іржаві залізні кайданки.

Вони не зможуть використати їх, доки вона носить ті, що зараз на її зап’ястях.

— Принесіть ланцюги, — гримнув один. — Нам треба її прив’язати.

О, ні, чорт забирай. Думай, Езмі, думай. Чого тебе навчив Дрей?

Коли вони схопили її за руки, щоб притиснути до підлоги, її розум працював на повну, згадуючи все, чого він навчив її в рукопашному бою, коли вони були в Мейрінісі.

Спочатку їй треба було знайти їхні слабкі місця.

Вартовий праворуч був старшим, його, ймовірно, не буде важко обеззброїти. Інший був зарозумілим, надто впевненим у собі і не тримав обох рук на ній, коли слід було.

Вони ще не скували мені ноги. Якщо я перенесу вагу на ліву ногу…

Вона зберігала нейтральний вираз обличчя, але її пальці тремтіли, коли вона рахувала вдихи, вимірюючи час.

Тепер вони всі стояли перед стільцем, відвернувшись від неї, щоб схопитися за ланцюги.

Раптовий приплив адреналіну заглушив її біль, і вона викрутилася та влучила коліном у пах молодшого вартового з такою силою, що той втратив подих.

— Блядь! — заревів він, згорнувшись удвоє зі стогоном, перш ніж впасти на коліна. — Хапайте її!

Старший чоловік кинувся, щоб схопити її, але вона ухилилася від його руки, обернулася і прослизнула прямо за його спину.

— О, я так не думаю, старий, — просичала вона.

Плавним рухом вона знову ухилилася від нього і стрибнула йому на спину.

Її ноги обхопили його талію, і вона піднялася по його тілу, наче голодна примара. Її вага ледь не звалила його, але вона міцно трималася, а поранений зап’ясток палав вогнем, коли вона накинула вільний кінець ланцюга своїх кайданів йому на шию.

Потім Езміра

з усієї сили натягнула його

.

Ланцюг глибоко врізався в його тіло. Вартовий вчепився в горло, задихаючись, коли метал стискався все сильніше. Вона натискала з усією своєю люттю, стискаючи зуби, коли її обличчя притискалося до його плеча.

Вартовий похитнувся назад, а її ноги все ще були обхоплені навколо нього, коли він з силою притиснув їх обох до стіни. Повітря вирвалося з її легенів, коли спина вдарилася об камінь, але вона трималася, стиснувши щелепи, поки ланцюг все глибше врізався в його шию.

Молодший вартовий кинувся на них, кричачи з наполовину витягнутим мечем.