Страница 114 из 201
Погляд Дрейвіна залишався прикутим до невеликого сліду крові, який вів до місця, куди її забрали, перш ніж він підвів очі, щоб зустрітися з поглядом брата. Атлас стояв поруч з ельфійським королем у центрі кімнати, широко розплющивши очі. Вираз його обличчя не був злісним чи розважливим.
Це був чистий, щирий шок.
Дрейвін моргнув. Вириваючись із заціпеніння, він змусив себе вдихнути й рушив далі до зали. Кожен його крок гучно лунав у неприродній тиші.
— Я прийшов, щойно зміг, — нарешті сказав він, голос його був рівним, незважаючи на гуркіт у голові. — Кораблі в доках захищені й готові. Усе на своїх місцях, мій королю.
Атлас просто дивився на нього. На його обличчі промайнула збентеженість, за якою швидко послідувало характерне стискання щелеп і спалах гніву Роу в його очах.
— Я не був упевнений, що ти встигнеш сюди вчасно, — повільно промовив Атлас. — Звісно, не так швидко.
Він грає за моїми правилами. Дякую богам… ні, насправді ні. До біса богів.
Дрейвін коротко кивнув.
— Я подумав, що ти захочеш, щоб я був тут. З огляду на обставини.
Його брат не відповів одразу. Натомість його погляд миттю ковзнув до арки — тієї самої, крізь яку її протягли, — а потім знову зосередився на ньому.
Напруга в кімнаті загустіла, наче дим. Усі вартові спостерігали за їхньою розмовою, і кожен подих здавався таким, що може його зрадити.
Дрейвін трохи нахилив голову, намагаючись говорити нейтральним тоном.
— А куди ведуть нашу полонену?
Питання висіло в повітрі, а вени на його шиї напружилися.
Брова Атласа здригнулася.
— Туди, де її можна буде належним чином утримувати під час допиту.
Тінь промайнула по підлозі, проникаючи крізь високу склепінчасту стелю. Ледь помітний силует крил промайнув у місячному світлі, що просочувалося крізь скло зверху, коли над головою пролетіла сова, на мить затьмаривши сріблясте сяйво.
Джак
. Як він міг подати йому сигнал? Було очевидно, що вони так і не знайшли способу проникнути до замку, якщо він досі кружляв над ним. Тепер Дрейвіну було байдуже, як саме вони потраплять усередину. Йому просто потрібно було, щоб вони були тут. Щоб знайшли її, поки він відволікатиме двох королів.
Його погляд знову ковзнув до розмазаної крові на підлозі, і при цьому вигляді гнів палав у його жилах, наче кислота.
Езмірі було завдано шкоди тим чи іншим чином, тож усі ставки були
скасовані
.
Пальці Дрейвіна ковзнули до кишені плаща. Він витягнув блискучу монету й недбало перекотив її по кісточках пальців. Із кожним рухом золото ловило місячне світло й відкидало короткі спалахи вгору, до вікон.
Сигнал.
Продовжуючи крутити монету, Дрейвін усміхнувся й перевів увагу на брата..
— Сподіваюся, вам вдасться витягнути з неї більше інформації, ніж вдалося нам. — Його тон був різким, незважаючи на невимушені слова.
Над головою пролунав пронизливий крик, і Джак зник з поля зору. А Дрейвін продовжував крутити монету, даючи їй востаннє відбитися в місячному світлі, перш ніж сховати її назад у кишеню.