Страница 11 из 201
Коли Дрейвін прокинувся на її кораблі закутий у кайданки з велсініту, він дізнався, що зробив його батько і хто саме зміг його захопити. Вражений і спантеличений тим, що таке могла вчинити жінка, він дізнався не лише про те, що Езміра є перевертнем-сиреною, а й про те, що саме вона була справжнім чудовиськом морських глибин на службі Блеквуда.
Після кількох днів у морі вони дісталися печери. Езміра, Дрейвін, Джак та кілька членів її команди вирушили всередину, усі помітивши дивні знаки на стінах, які збігалися з рунічними візерунками на її руках. Коли вони знайшли величезну підземну залу, стався обвал, який відрізав Езміру та Дрейвіна від решти команди.
Сирена й Фенікс зірвалися з безкінечної урвистої скелі та зрештою опинилися в зовсім іншій частині печери. Там вони з’ясували, що присутність Езміри слугувала ключем, дозволяючи їй відкривати місця, які раніше були недоступними. Просуваючись крізь печеру, вони билися з різноманітними чудовиськами та були змушені покладатися одне на одного, щоб вижити. Коли вони нарешті дісталися кінця тунелів, перед ними постав стародавній прихований храм.
Езміра знайшла кам’яну чашу, яка відгукнулася на її присутність так само, як і печера. Щойно вона торкнулася каменю, її свідомість вислизнула, перенісши її в день загибелі королівства. Опинившись усередині цього спогаду, вона стала свідком миті, коли королівство пало.
Коли її очі різко розплющилися, вона побачила вістря загостреного списа, спрямоване просто на неї. Її та Дрейвіна оточували істоти, яких вона ніколи раніше не бачила. Коли вони спробували чинити опір, ватажок місцевих жителів на ім’я Азеріан поранив Езміру шматком велсініту, після чого їх обох схопили та привели до королеви.
Щойно вона постала перед троном, то зрозуміла, що королева Мейрінісу майже ідентична їй самій, лише ніби віддзеркалена навпаки — те саме обличчя, але золотаво-русяве волосся та бурштинові очі лані. Королева, Серіна Айресс, зцілила рану, завдану велсінітом, а потім відкрила Езмірі приголомшливу правду: вона була її сестрою-близнючкою, розлученою з нею від самого народження.
Езміра та Дрейвін швидко вирішили не довіряти нічому в цьому дивному королівстві та збрехали про те, що Дрейвін володіє магією.
Та з кожною секундою, проведеною в затонулому королівстві, Езміра все більше відчувала, що саме тут її справжнє місце. Усе життя вона мріяла знайти когось схожого на себе, а тепер отримала навіть більше — вона знайшла близнючку. Когось, хто розумів самотність, яку приносили ці сили, так, як ніхто інший у світі.
Серіна швидко взяла Езміру під своє крило, навчаючи її звичаїв Мейрінісу та допомагаючи краще керувати своєю магією й розкривати її потенціал. Тим часом Дрейвін проводив дні в бібліотеці, намагаючись дізнатися більше про минуле Мейрінісу та його королеву, якій він ніяк не міг довіритися.
Згодом Дрейвін вирішив особисто тренувати Езміру, заявивши, що вона надто покладається на магію, коли захищає себе. Тож щоранку Езміра тренувалася з ним у поєдинках, а після обіду проводила час із сестрою.
Однієї ночі, блукаючи коридорами, Дрейвін почув стогони, що долинали з тронної зали. Заглянувши всередину, він побачив близнючку Езміри, яка сиділа на троні в обіймах кількох своїх підданих. Коли Серіна помітила його, вона запросила його приєднатися, і була вкрай невдоволена, коли він відмовився.
Відмова боляче вразила Серіну. Засліплена ревнощами, вона збрехала Езмірі та сказала, що Дрейвін намагався її спокусити, посіявши в її свідомості перше зерно можливої зради.
Після того як Азеріан та інші вартові загнали Дрейвіна в кут, він спробував захиститися й випадково застосував свою магію, викривши їхню брехню про те, що він нібито не має жодних сил. У відповідь Серіна замкнула на його зап’ясті кайданок із велсініту, щоб пригнічувати його магію, пояснивши це необхідністю захистити свій народ.
Після кількох днів мовчанки Дрейвіну нарешті вдалося змусити Езміру поговорити з ним. Він показав їй усе, що знайшов у бібліотеці, та зізнався, що не довіряє Серіні й хоче, щоб Езміра була обережною.
Знайшовши мапу, заховану між сувоями, вони вирішили дослідити її в надії знайти шлях із Мейрінісу. Натомість вони натрапили на стародавній склеп, прихований у храмі, куди потрапили від самого початку. Усередині лежали два ідеально збережені скелети, а на стіні позаду них висіли парні кинджали. Езміра відчула дивний потяг до цих останків, і щойно її пальці торкнулися кісток, вона знову опинилася в спогаді про день падіння королівства.
Побачене швидко перетворилося на жахіття. Перед нею розгорталися події минулого. Там були всі боги Раймеллу, а також її батько, Сайріс Блеквуд. Усі вони стояли над поваленими королем і королевою Мейрінісу, які стікали кров’ю на підлозі. Над ними Каліпсо, Богиня Глибин, і Нейріса, Богиня Поверхні, були скувані не лише велсінітом, а й силами інших богів, щоб не мати жодної можливості втекти. Езміра кричала, благала відпустити їх, але її присутність ніяк не впливала на спогад, і вона не могла змінити минуле.
Саме тоді Айра, Бог Гніву та Війни, підійшов до Каліпсо зі сльозами на очах і встромив їй у серце клинок із велсініту, прошепотівши, що знайде її знову. Коли другий клинок пробив серце Нейріси, королівство почало тремтіти й занурюватися в морські глибини, а між живими богами спалахнула запекла суперечка.
Езміра помітила дві кулі, схожі на сфери морського світла, що виринули з тіл богинь і попливли геть із зали. Вона та Сайріс рушили за ними через замок і побачили, як ті увійшли в груди двох немовлят-близнючок у королівських покоях: одна мала крижано-блакитні очі та волосся кольору півночі, інша — бурштинові очі та золоте волосся. З жахом Езміра спостерігала, як спогад тривав далі, і бачила, як її батько обирає врятувати одну дитину замість іншої, прирікаючи Серіну на життя в глибинах.
Вона різко прокинулася й крізь туман перед очима побачила, що лежить у крипті в обіймах Дрейвіна, який відчайдушно благав її повернутися до тями. Коли він запитав, що сталося, Езміра розповіла все, що побачила, і зізналася, що вважає себе однією із загублених морських богинь — Каліпсо. До кінця її розповіді Дрейвін був приголомшений, усвідомивши, що бог, який встромив клинок їй у серце — той, хто вбив її в минулому житті, — є джерелом його власної сили.
Дрейвін утримував частинку душі Айри, а Езміра — Каліпсо.