Страница 10 из 201
Глава 10
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПЕРШОЇ КНИГИ «ПРИВИД ПІД ПРИПЛИВАМИ»
Для тих, хто хоче ознайомитися з коротким змістом першої книги. Якщо ви бажаєте одразу перейти до сюжету, перейдіть до прологу.
Езміра Блеквуд виросла в таємниці під опікою найстрашнішого пірата морів. Вона володіла здатністю перетворюватися на сирену, підкорювати розуми чоловіків і використовувати море як власну зброю. Проблема полягала лише в тому, що вона нічого не знала про своє минуле, походження своїх загадкових сил чи руни, які вкривали її руки та хребет.
Подорожуючи смертним королівством Лефайрін, Езміра дізналася, що король-тиран кидає виклик богам, відправивши одного зі своїх спадкоємців на пошуки Мейрінісу — королівства, яке затонуло в морських глибинах тисячу років тому. Два принци Лефайріну, Атлас і Дрейвін Роу, ще немовлятами отримали благословення Айри, бога їхнього королівства, і були наділені владою над тінню та полум’ям.
Коли Езміра дізналася, що Дрейвін «Фенікс» Роу вирушить на пошуки затонулого королівства, вона негайно зібрала свою команду й вирішила випередити його. Заодно вона мала намір позбутися однієї з найбільших загроз — убити його. Для цього потрібно було лише переконати свого батька, капітана Сайріса Блеквуда, вирушити в плавання за їхнім ворогом.
Усі в королівстві боялися екіпажу «Нічного Привида», відколи його капітан проголосив себе Королем морів. Це виявилося нескладно після того, як морські богині Каліпсо та Нейріса покинули свій світ разом зі своїм королівством.
Коли вони перебували на суші, Езміра виконувала обов’язки капітана команди, адже її батько був приречений жити в морі через прокляття. Щоразу, коли він ступав на землю, його легені ніби наповнювалися водою, через що йому ставало майже неможливо дихати. Знаючи, що батько відмовиться плисти в південні води, де затонув Мейрініс, вона вирішила збрехати йому про справжню мету пошуків Фенікса. Зрештою він погодився переслідувати Дрейвіна через море в пошуках загубленого золота.
Зайшовши до злочинного притулку, відомого як Якірна Пристань, Езміра прикинулася беззахисною дівчиною в біді й обманом потрапила на корабель Дрейвіна. Пізніше тієї ночі, риючись у його каюті, вона знайшла мапу, на якій невеликий острів був кілька разів обведений колом, і сховала її саме в той момент, коли Дрейвін застав її на місці. Коли Езміра спробувала напасти на нього, він замкнув кайданки на її зап’ястях і потягнув до трюму.
Та це були не звичайні кайданки — вони були виготовлені з велсініту, металу, що пригнічує магію та розриває зв’язок із морем.
Щойно її команда зрозуміла, що щось сталося, вони атакували корабель Дрейвіна, визволили Езміру та дали їй змогу використати свою силу, щоб відправити судно на дно. Чимало людей Дрейвіна загинули під час кораблетрощі, і він сам ледь не поділив їхню долю, якби Езміра в останню мить не врятувала його від уламків, які сама ж і створила. Перш ніж він прийшов до тями після втрати свідомості, Езміра втекла, перетворившись на сирену та пірнувши під хвилі, залишивши його гадати, як йому вдалося вижити.
Повернувшись до Лефайріну, Дрейвін був змушений пояснювати батькові-королю, чому повернувся так швидко. Король Роу ненавидів саме існування Дрейвіна, звинувачуючи його у смерті королеви майже двадцять років тому. Під час цієї розмови Дрейвін розповів про знущання, яких зазнавав від батька все своє життя, зізнавшись, що той використовував на ньому кайданки з велсініту ще з дитинства. Атлас, старший брат Дрейвіна та спадкоємець трону, завжди захищав його від батьківського гніву. Саме він переконав Дрейвіна залишитися до кінця місяця й відвідати бал-маскарад, де Атлас мав обрати собі наречену з одного з королівств їхнього світу.
Тим часом Езміра розповіла батькові правду про те, що саме шукає Лефайрін, і він розлютився, заявивши, що південні води небезпечні, особливо для неї. Після довгої суперечки Сайріс нарешті відкрив правду про походження Езміри. Усе життя вона вірила, що він знайшов її немовлям у Лефайріні та врятував від злиднів. Насправді ж він знайшов її в Мейрінісі в той момент, коли королівство тонуло тисячу років тому. Розбита брехнею батька, Езміра не послухалася його, покинула корабель і стрибнула у воду, самотужки вирушивши на південь.
Коли інші королівства почали прибувати до Лефайріну на бал-маскарад, Дрейвіну повідомили, що корабель капітана Блеквуда помітили посеред моря без охорони. Тоді батько наказав йому вирушити за піратами та знищити їх.
Під час своєї подорожі до Мейрінісу Езміра, ледь урятувавшись від гігантського морського змія, натрапила на невеликий острів із печерою, яка ніби кликала її душу. Щойно вона ступила на землю, дивне гудіння завібрувало всім її тілом. Усередині печери вона виявила, що кам’яні стіни вкриті такими самими рунічними знаками, які простягалися вздовж її рук і хребта. Тоді Езміра вирішила повернутися по свою команду, переконана, що знайшла вхід до Мейрінісу.
Коли вона повернулася на корабель, то виявила, що її батько зник, а половина команди була вбита просто на палубі. Поглянувши вгору, Езміра побачила випалені на вітрилах слова: «Пірати Раймеллу, стережіться». Ті, хто вижив, повідомили, що їхнього капітана захопив Фенікс.
Команда таємно пробралася до Лефайріну та проникла в замок, змішавшись із гостями маскараду й видаючи себе за вельмож, які мали повне право там бути. Коли Езмірі та її найкращому другові Джаку не вдалося визволити свого капітана із замкових підземель, вона вирішила, що найкращим виходом буде захопити Фенікса та використати його як предмет торгу, щоб повернути батька. Під час танцю на маскараді вона підкорила волю Дрейвіна, після чого її команда потай вивела його із замку.
Пізніше тієї ж ночі Езміра пробралася до особистих покоїв короля, де поставила життя його сина на карту, вимагаючи повернути її батька неушкодженим. Коли король лише розсміявся їй в обличчя у відповідь на запропонований обмін, він натомість доручив їй знайти докази існування затонулого королівства під хвилями й наказав залишити Дрейвіна при собі як знак доброї волі. Його цілковита байдужість до життя власного сина застала Езміру зненацька, але якщо вона хотіла врятувати батька, їй залишалося лише погодитися на цю гру.