Страница 94 из 199
Вітер пронизливо завивав у її вухах, а вона безпорадно спостерігала, як будівлі руйнуються, вулиці розколюються навпіл, а люди — смертні, морський народ і створіння всіх можливих видів — зникають у ненаситних обіймах моря.
Вона знову глянула на палац і змушена була затулити очі, коли з однієї з його веж вирвалося яскраве, сліпуче світло.
Вона була там, посеред хаосу, холодна вода піднімалася по її ногах, талії і грудях.
І саме тоді, коли Езміра подумала, що загине разом із королівством, зір знову вибухнув, і її різко втягнуло назад у тіло — де її зустрів смертоносний вістряк списа, що завмер за кілька дюймів від обличчя.