Привид під припливами

Це слово вирвалося з її вуст майже як рик. Це було попередження для нього, що він рухається недостатньо швидко, а її очі засяяли яскравіше, відкриваючи безкінечні ряди істот.

Дрейвін надто швидко засунув руку в її кишеню і стиснув ключ у долоні. Езміра не встигла сказати

«три»

, як істоти кинулися в атаку.

Він вирвав ключ з її кишені, коли вона потягнулася до пістолета, прив'язаного до її боку. Вже за мить одна з тварюк була просто перед ними, і вона навела зброю йому в обличчя, але коли натиснула на гачок, пострілу не пролунало.

— Чорт! Порох намокнув! — закричала Езміра, і за цим пролунав нескінченний хор гарчання та шипіння.

Кречумси кинулися на них обох, виринувши з темряви. Кілька шкірястих, блідих тіл вдарили його, як валуни, і повалили на спину. І тоді він упустив ключ.

Дрейвін застогнав від болю, його скуті зап'ястя не могли захистити його ні полум'ям, ні кулаками. Гострі кігті розпанахали йому груди, рвучи сорочку, і тепла кров потекла боком.

Її очі залишалися єдиним джерелом світла, і він встигав помічати її лише уривчасто, між розмахами зв’язаних рук. Вона билася запекло — кігтями та зубами. Її пазурі розривали на шматки кожного кречумса, який кидався на неї або підходив занадто близько, викликаючи пронизливі крики болю, але цього було замало.

Чому вона не викликала воду?

Він перекотився, з усієї сили вдарив ногами, вибивши з рівноваги потвору, що нависла над ним. Та заверещала — моторошний звук пронісся луною в печері. Ще більше їх набігло — сліпі очі, але відчувають кожен його рух, роти, набиті рядами зубів, клацають у голодному нетерпінні.

— Проклятий Айра! — ревів він, продовжуючи бити і розбивати черепи монстрів металевими кайданами, коли вони досягали його.

Напад трохи вщух, і він опустився на коліна, пальцями обмацуючи землю і каміння в пошуках ключа.

— Я ж не просто так тебе звільнила! — кричала Езміра, продовжуючи атакувати, і кожне слово супроводжувалося стогоном. — Трохи вогню було б не зайвим!

— Працюю над цим! — крикнув він у відповідь. — Я впустив…

— ТИ ЩО

?! — перебила його вона.

І тоді істоти обступили її, стрибаючи з усіх боків, поки не звалили на коліна. Вона билася відчайдушно, але їхня вага притиснула її до кам’яної підлоги. Звуки її боротьби й крики наче ножем різали свідомість Дрейвіна. Страх за неї стискав йому горло.

Драйвін знову витягнув руку і натрапив на щось маленьке, холодний метал впився йому в пальці.

Ключ.

Його серце забилося, коли він намагався всунути його в замок на кайданах, продовжуючи бити і штовхати кречумсів у стіну за собою.

Один з них кинувся швидше, ніж він встиг зреагувати, і вчепився кігтями йому в горло. Дрейвін впав на підлогу і перекотився, ключ вислизнув з його пальців, коли він ледь ухилився від удару.

—

Дрейвіне

! — крикнула Езміра. Її голос затремтів, і його ім’я закінчилося на задушений подих.

Його охопила паніка. Він знову відштовхнув істоту, цього разу з більшою силою, так що вона з гуркотом врізалася в кам'яну стіну, і її череп розлетівся по всій кімнаті.

Але на нього вже накинулися інші, щелепи клацали біля його обличчя. Він борсався, відштовхуючись зв'язаними руками, щоб створити простір, але вони були занадто сильні.

Дрейвін знову побачив ключ, що ледь виблискував у м'якому світлі за кілька футів від нього. Кречумсів було в сто разів більше, а крики і стогони болю Езміри лунали в повітрі.

Вони не могли померти тут. Не так.

З відчайдушним риком Дрейвін кинувся до ключа, впавши на кам'яну підлогу і витягнувши руку з останніх сил.

Коли його пальці обхопили ключ, одна з істот впилася йому в плече, глибоко вчепившись іклами в плоть. Біль пронизав його тіло, обпікаючи. Дрейвін закричав від болю, але не відпустив ключ, змушуючи себе зосередитися. Він засунув ключ в один із замків і з тріском повернув його.

Однією вільною рукою він безжально відбивав удари, але все ще не міг викликати полум'я, оскільки одна рука все ще залишалася в кайдані. Дрейвін розвернувся з новою люттю. Його вільна рука різко змахнула, і кулак врізався в обличчя створіння, трощачи кістки під силою удару.

Кречумс стрибнув йому на спину, верещачи, клацаючи і шиплячи йому у вухо, намагаючись знову вкусити. Дрейвін спіткнувся і відступив, штовхнувши звіра на стіну за ними.

Він знав, що це його єдиний шанс.

Повторно розбиваючи тіло монстра об твердий камінь, він засунув ключ у залишки кайданів і повернув замок.

І тоді велсінітові кайдани впали.

Сила пронизала його, запаливши все його єство. Це було ніби прорвалася гребля, шлюзи розірвалися, і його магія з новою силою повернулася до життя, ледь не зваливши його з ніг.

Жар пробіг по його венах, поширюючись від серця до кінчиків пальців, а його чуття загострилися. Тіло Дрейвіна загуділо — магія тріщала під шкірою, ледь стримуючись і готова вибухнути. По його спині пробіг дрож, серце забилося, і він глибоко вдихнув.

Полум'я повернулося, люте і дике — схоже на жінку, яка стояла трохи далі, поза його досяжністю. Жінку, яка стояла на колінах перед монстрами, борючись за своє життя.

Дрейвін підняв руку, запаливши в долоні кулю тріскучого вогню.

Найближчі до нього істоти зашипіли і зробили нерішучий крок назад.

— Моя черга, — сказав він жорстоким і холодним голосом.

Коли перша істота кинулася вперед, Дрейвін висунув долоню вперед, і хвиля полум'я прокотилася тунелем. Вогонь освітлив темряву, висвітлюючи істот, що звивалися у вогні.

Але їх було занадто багато — набагато більше, ніж він міг спалити, і все більше з'являлося з двох розгалужених тунелів, що були перед ними.

Він кинувся до Езміри, підпалюючи кожну істоту, що сиділа на ній. Вони всі почали верещати і кричати, борсаючись, а шкіра на їхніх спинах плавилася.

Дрейвін підтягнув її на ноги, одяг і тіло були подерті від атак кречумсів.

— Ти в⁠…

— Тихо, — вона затулила йому рота, зосередивши погляд на новій хвилі монстрів, що насувалися на них.

Езміра зробила крок вперед, її руки кружляли у складних рухах, викликаючи потоки води з вологи печери. Струмені вологи виповзали з тріщин у скелях, обвивали її тіло, немов змій. Очі Дрейвіна розширилися, коли він спостерігав за її чарами.

Її чоботи впилися в землю, ніби готуючись до сили, яку вона викликала. З тріумфальним бойовим криком, її вода вистрілила в бік істот, вразивши їх силою розбиваючої хвилі, перш ніж відкинути їх назад у пекло.