Страница 83 из 199
Вони обоє підійшли до щойно відкритого проходу, і він міг би присягнутися, що чув, як б’ється її серце. Світло від рун освітлювало тунель, показуючи гладенькі кам’яні підлоги та стіни, занадто чисті, щоб бути природними — шлях, витесаний древніми руками.
— Це місце..., — голос Дрейвіна пом'якшав. — Судячи з майстерності виконання, воно точно кудись веде.
Вперше з тієї ночі на кораблі вони обмінялися поглядами, в яких не було ненависті. Печера навколо гуділа від сили, стародавні знаки світилися яскравіше, закликаючи їх заглибитися в тунель.
Езміра кивнула.
— Тоді давай подивимося, що нас чекає.
Вони увійшли через двері, і він усміхнувся.
— Що б там не чекало, гірше за тебе не може бути.
Дрейвін не пропустив ледь помітної посмішки, що з'явилася на її губах.