Страница 80 из 199
Інший грінділоу кинувся на неї, витягнувши пазурі до її обличчя, але вона обернулася, з легкістю ухилившись, і вдарила хвостом по його грудях. Він відлетів назад, опір води ледь сповільнив його, перш ніж тіло розбилося об скелясту стіну печери і розсипалося в тіні поруч із своїми родичами.
Двоє інших вперто чіплялися за Дрейвіна, відмовляючись відпускати його. Езміра знову кинулася вперед, намагаючись дістати їх. Вирвала одного з його ноги, жбурнула в темряву — і той зник із шипінням. Останній, чиї пальці міцно обвивали Дрейвіну шию, заверещав, коли вона вхопила його за кістляві руки й, ричачи, розтисла пальці. Вона відкинула істоту — і вона теж зникла, як і решта, в тінях озера.
Тіло Дрейвіна обм’якло — він більше не борсався, повільно опускаючись у каламутну глибину. Нудота підступила до горла, серце шалено калатало. Езміра обхопила його за талію, притисла до себе. Його голова впала їй на плече, губи посиніли від холоду.
Чорт забирай, Феніксе. Залишайся зі мною.
З останнім ривком вона виринула на поверхню, чекаючи, поки він почне хапати повітря, але він не зробив цього.
Розлючена, вона вигукнула:
— Не смій мені вмирати. Твій час ще не настав.
Вона витягла його на скелясту поверхню, поклала поруч із одягом, який здерла з себе, і, не вагаючись, притиснулася губами до його губ, вдихаючи повітря в його легені.
Езміра повторювала це знову і знову, кожна секунда тяглася з усе більшим жахом. Нарешті слабкий кашель вирвався з його грудей, і вона миттєво відхилилась. Дрейвін закашлявся, давлячись водою, що виливалася з його рота. Дзенькіт ланцюгів, що сковували його зап'ястя, лунав у печері. Дрейвін повільно розплющив очі, його груди підіймалися й опускалися в нерівному диханні, а погляд був прикутий до неї з поєднанням жаху й невіри.
Вона випрямилася, оглядаючи величезну темряву, що оточувала їх, поки він намагався віддихатися.
Гнівно видихнувши через ніздрі, вона зустрілася з ним поглядом.
— Що ти, в біса, наробив?!