Привид під припливами

Глава 36

РОЗДІЛ 25

ЕЗМІРА

Езміра сиділа за письмовим столом свого батька, вивчаючи стару мапу королівства при світлі кількох розставлених свічок. Минув майже тиждень з того часу, як Джак відвів Дрейвіна назад до його камери під кораблем, і вона не відвідувала його — не мала на те бажання. Він не мав права задавати їй питання, вимагати інформації, ніби вона була полоненою, а він — її викрадачем. Це лише доводило, що він не сприймає її серйозно, і сама ця думка ледь не змусила її роздерти йому горло зубами.

Для неї було милосердям знову зачинити його. Хоча вона знала, що через кілька днів його доведеться випустити з камери, бо вони наближалися до місця призначення — печери, яка, на її думку, вела до підводного королівства.

Але вона не могла вигнати з голови те, як він погодився з її думкою про його батька,

його

короля

. І так швидко. Наче й не замислювався. Погодження Фенікса вважалося б зрадою, якби про це дізнався хтось на землі Лефайріну. Вона стиснула губи, задаючись питанням, чи хтось знає про його почуття.

Пролунав стукіт у двері, і перш ніж вона встигла відповісти, Джак відчинив їх і зайшов усередину разом із Реном і Рівеном. Вона підняла брову, спостерігаючи, як усі троє ледве трималися на ногах, п’яні.

— Чим можу допомогти, панове? — привіталася вона, трохи грайливо.

— Капітане! — вигукнув Рен, зробивши крок до її столу з напівпорожньою пляшкою рому в руці.

— Ми просто заглянули до тебе, — додав Джак, гучно сміючись. — А у Рена є питання.

Вона спробувала приховати усмішку, повернувши увагу до перевертня-оленя.

— Ну, я не маю всієї ночі, Рене.

Той уклонився низько, майже глузливо, його голова ледь не вдарилась об підлогу біля чобіт — або ж він просто був настільки п’яний.

— Моя улюблена страшна морська леді, — почав він.

— Страшна морська леді? — Вона схрестила руки, намагаючись приховати розвеселення. — Не так уже й грізно, як я сподівалася. — Він почухав потилицю, а вона м’яко хихикнула. — Далі, Рене.

— Ага! У нас закінчився ром, — випалив він.

— О, і чия ж це провина? — Езміра пирхнула, а Джак і Рівен перевели увагу на Рена, який схилив голову. — Цицьки Каліпсо... Що ж, вам не пощастило до самого прибуття в порт, — засміялася вона.

Рен посміхнувся.

— А якщо ми пошлемо нашого любесенького Джака полетіти й дістати ще?

Джак виглядав зовсім не веселим.

— Я не можу принести його в такому вигляді, ідіоте.

Рен викликав у долоні кулю туману — дар своєї лісової магії — й жбурнув Джакові в обличчя. Це принесло йому лише швидкий удар кулаком у живіт, від якого він скрутився навпіл.

— Боже, ви всі такі виснажливі. Обговоримо це пізніше. — Вона тихо засміялася, вказуючи на двері. — А тепер марш у ліжко, всі до одного.

Рен і Рівен покірно рушили до виходу, позіхаючи, спускаючись нижче на палубу.

Езміра відкинулася на спинку стільця, а Джак дивився на неї з центру кімнати.

— Ти хочеш щось сказати?

Він похитнувся, наближаючись до неї, а вона звузила очі.

— Кажи вже, боги тебе забирай, — наказала вона.

— Чому смертний принц назвав тебе Езмі?

Цього питання вона точно не очікувала. Езміра дивилася на нього, злегка нахмуривши брови.

— Це тебе засмутило?

Джак зробив ще крок до неї.

— У цьому світі лише декілька істот мають право називати тебе так. Твій батько і я — єдині. Тож, звідки він це знав? Чому?

— Я відчуваю ревнощі? — Її голос був солодким, але під ним ховалася прихована злість.

Джак презирливо скривився, довгі пасма каштанового волосся коливалися, коли він відвернувся.

— Звичайно, ні. — Він зробив паузу. — Назвемо це... роздратованою цікавістю.

— І чому це тебе так роздратувало? — запитала вона свого новопризначеного першого помічника. — До того ж, ти згадуєш про це через кілька днів. Ти довго це тримав у собі, чи не так? — Вона нахилила голову набік.

— Так, — буркнув він, знову повернувшись до неї. — Просто мене це зачепило, ось і все. Він цього не заслуговує. Він тебе не знає. Принаймні, не справжню.

— Ага, — повторила вона, і її очі трохи пом’якшали. — Мені потрібно було назвати ім’я в таверні у Якірній Пристані. Це єдине ім’я, яке спало мені на думку, коли я опинилася в скрутному становищі. Ти ж знаєш, що все пішло не за планом.

— Я просто кажу, що будь-яке інше ім’я було б достатнім.

Вона пирхнула.

— Наступного разу я збрешу і скажу, що я Каліпсо. Тобі так більше сподобається? — запитала вона.

Він скривив губи в глузливій посмішці, стримуючи сміх.

— Дуже, дякую.

Езміра похитала головою.

— Ти п'яний. Іди спати.

— Так… Капітане, — сказав він, підморгнувши, перш ніж розвернутися і попрямувати до дверей.

Езміра затамувала подих, доки не почула, як за ним зачинилися двері.

—

Чоловіки

, — буркнула вона, перш ніж знову звернути увагу на мапу.

Це змусило її згадати про чоловіка, якого вона зачинила під палубою.

Роздратована цікавість

, сказав Джак. Можливо, саме вона й клекотіла в її жилах щоразу, коли вона думала про загадку на ім’я Дрейвін.

Чому володаря вогню відправили очолити морський флот Лефайріну, чому він назвав свого батька тираном і чому той самий чоловік не зважав на життя свого сина.

Погляд Езміри впав на пістолет батька, що лежав на столі, і її пальці пробігли по витончених візерунках, викарбуваних на ньому, а холод металу впився в шкіру.

— Я знайду спосіб звільнити тебе. Обіцяю, — прошепотіла вона, ніби він міг її почути.

Її безсмертне серце боліло від думки про те, що він гниє в тій велсінітовій камері, кожну секунду задихаючись, а сліпота доводить його до божевілля. Вона видихнула, піднявши погляд на заіржавілу зв’язку ключів, що висіла на стіні.

Ні, це не була її провина. Не повністю. А інший винуватець перебував у межах її корабля.

Езміра зціпила зуби, а потім з силою вдарила кулаком по дерев'яному столу, збивши все, що на ньому лежало. Вона встала, вихопила ключі зі стіни, вибігла з кабінету і спустилася сходами.

Езміру не надто здивувало, що Дрейвін не спав — спиною він притулився до далекої стіни своєї камери, сидячи на дощаній підлозі, з досі зв’язаними зап’ястками. Його очі піднялися й зустрілися з її поглядом, але він не промовив ані слова. Ні вітання, ні визнання її присутності — лише спопеляючий погляд, яким він, здавалося, волів би підпалити її живцем.

Вона підійшла до камери, схрестила руки і закусила язика.