Страница 66 из 199
Езміра підняла палець до його обличчя, і з кінчика пальця повільно вислизнув кіготь, гострий кінчик зупинився прямо під тендітною шкірою його горла.
— Ти — полонений на борту «Нічного Привида». Закутий і зв'язаний, без вогню, який міг би тобі допомогти. Те, що я дозволяю тобі вільно ходити, не означає, що я не кину тебе назад у камеру і не залишу гнити, поки ми не дістанемося місця призначення. Це означає лише те, що я не вважаю тебе серйозною загрозою.
Джак пирхнув, залишаючись на відстані кількох футів за ними, руки засунувши в кишені.
Між ними запала тиша. Чути було лише звуки роботи екіпажу та хвиль, що розбивалися об корпус корабля.
— Ну,
Езміро
, — він виплюнув її ім'я так само, як вона його. — Є щось, що мені дозволено знати?
— Те, що твій батько — тиран, король-сволота. — Вона пихнула носом. — І до того ж боягуз.
— У цьому ми згодні.
Вона нахмурила брови, шкіра на носі зморщилася. Він міг би присягнутися, що разом із цим на куточках її губ з’явилася ледь помітна посмішка, але вона зникла так швидко, що він вирішив, що це гра сліпучого сонячного світла.
— Цікаво, — сказала вона. — Твої стосунки з батьком.
Він дивився, як темні кучері продовжували тріпотіти навколо її обличчя під капелюхом.
— Не дуже. Ми намагаємося не заважати одне одному.
Езміра тихо засміялася.
— Дійсно цікаво.
— Тож, щодо місця призначення, про яке ти згадала... Куди саме ми прямуємо?
Вона презирливо скривилася.
— Джаку, забери його. Мені набридла його присутність.
Ніздрі Дрейвіна роздулись, він ледве стримав гарчання, що підступало до горла. Йому здалося, що він нарешті знайшов тріщину в її броні — але знову помилився.
— Ага, капітане, — відповів Джак, відштовхуючись від щогли і хапаючи Дрейвіна за руку. — Не довго ти протримався, Феніксе.
Дрейвін зціпив зуби, почувши слова Джака. Він
ненавидів
прізвисько, яке йому дало королівство.
— Даю тобі два дні, перш ніж вона відправить тебе на дно, — додав він.
Джак рвучко повів його вниз першими сходами, через палубу, а потім знову в тюремні камери корабля, зачинивши його. Єдиним джерелом світла залишилася масляна лампа, що гойдалася в такт хвилям.
Можливо, чоловік мав рацію, і він занадто рано випробував долю. Він побачив найменший проблиск свободи і змарнував його. Тільки боги знали, як довго вона триматиме його тут і куди взагалі прямує. Він знову опинився зачиненим у камері з ще більшою кількістю запитань, ніж коли виходив, і це він люто ненавидів.
Дрейвін лише сподівався, що Езміра дасть йому ще один шанс вийти з камери. І цього разу він не припуститься тієї ж помилки. Спостерігаючи роками за Атласом та його іграми з жінками, він навчився принаймні однієї речі.
Якщо Езміра хотіла грати в гру влади, то вона дізнається, що він не має наміру програвати.