Страница 64 из 199
Дрейвін ледь не задихнувся. На її обличчі грала дратівлива посмішка, коли вона дивилася на нього з іншого кінця кімнати.
На ній був туго затягнутий корсет, з-під якого визирала глибоко вирізана, хвиляста сорочка, груди майже випадали з-під тканини. Обтислі чорні шкіряні штани облягали її сильні ноги, заправлені в високі чоботи, що безтурботно лежали на столі — щиколотка на щиколотці.
Її довге темне волосся спадало на обличчя, а на голові був трикутний капелюх. Тінь падала на пронизливі блакитні очі, які глумливо дивилися на нього, а в вухах виблискували срібні сережки.
Серце Дрейвіна забилося в шаленому ритмі, і його охопила розгубленість. Вона сиділа за капітанським столом так природно, ніби була там завжди. Ніби це — її місце.
Куточки її губ піднялися, але ледь помітна посмішка не досягла очей.
— Ласкаво просимо на борт «Нічного Привида», Дрейвіне Роу.