Страница 62 из 199
Сирена всередині неї замуркотіла від передчуття — вона уявила себе, залиту його кров’ю, як здирає з нього шкіру за те, що він зробив із її батьком. Але вона згадала про ті прокляті тіні, що клубочилися навколо замка, і зрозуміла — не може ризикувати втечею Сайріса.
— Я не люблю, коли мені погрожують, Ваша Величносте. І вам варто це запам’ятати, коли згадаєте цю ніч і відчуєте лише жаль.
Губи короля Роу тремтіли, коли вона подумки наказала кожному з вартових дістати кинджал і перерізати собі горло, перебуваючи під її закляттям.
Очі короля спалахнули, коли червона рідина полилася на груди його людей, які падали на кахельну підлогу біля ніг Езміри, а обладунки дзвеніли, коли кров збиралася навколо їхніх тіл.
Він знову підвів на неї погляд, а її губи розтягнулися в хижій усмішці — хоча в очах у неї палало лише одне: обіцянка помсти.
Він клацнув зубами й захрипло засміявся.
— Добре зіграно, Езміро Блеквуд, — прошепотів він, прикладаючи пляшку до вуст і осушуючи залишки вина.
Езміра відвернулася від нього, її червона сукня розвівалася навколо неї, коли вона вибігла в коридор. Задоволення охопило її, і вона захотіла повернутися до «Нічного Привида», де Дрейвін Роу був у руках її екіпажу.