Страница 61 из 199
— Я б не була такою впевненою. Вам зовсім не цікаво, як мені вдалося полонити вашого Фенікса? Звичайно, я могла б тримати його під своєю піснею, але я стою перед вами тут і зараз. Він на борту «Нічного Привида». І я обіцяю вам, що будь-яка спроба його врятувати, і я кину ваших людей у глибину швидше, ніж ви встигнете сказати
«ой
».
Між ними запала тиша. Серце Езміри продовжувало битися, хоча вона не хотіла цього показувати. Це були не звичайні переговори — це був її перший гідний супротивник.
Король пильно дивився на неї своїми дрібними, зморшкуватими очима.
— Ти можеш перетворюватися на сирену, чи не так? Так ти затягуєш кораблі під воду?
— Ви думаєте, я відкрию вам усі свої секрети,
королю
? — просичала вона.
— Якщо хочеш, щоб твій батько повернувся до тебе, — заперечив він. — Я подбаю, щоб до ранку кожен вартовий і солдат у Лефайріні носив на пальці перстень з велсініту. Твоя магія не матиме ніякого впливу на моє королівство.
— Але не твої сини? — глузувала вона. — Вони ж магічні істоти. До того ж, якщо вірити чуткам, це ваша заслуга.
Вона зробила крок до нього, але він не відповів тим самим.
— Це позбавило б їх сили, а ви ж не можете цього дозволити, чи не так? Хто може гарантувати, що я не ввірвуся до кімнати Атласа і не зачарую його наступним? — Вона нахилила голову набік, оголивши зуби. — Ваш спадкоємець має репутацію того, кого легко спокусити.
— Я мав би випатрати тебе, як рибу, — погрожував він, і в його голосі пролунав рик.
— Спочатку ви мене зловіть.
Езміра підморгнула, а потім підійшла до каміна.
Він розширив ніздрі, спостерігаючи, як вона підіймає дрібничку з камінної полиці, крутить її в пальцях, не відводячи погляду.
— Відповідай на питання. Ти можеш перетворюватися і дихати під водою?
— Ага, — недбало відповіла вона, кинувши прикрасу у вогонь, від чого розлетілися іскри.
— Тоді, можливо, ми зможемо домовитися.
— Я хотіла обмінятися, а не домовлятися. — Езміра зробила крок до нього. — Ви вкрали у мене щось, і я тут, щоб повернути це будь-яким чином. Якщо хтось у Лефайріні захоче покинути острів на кораблі, море забере його життя. Це я вам гарантую.
Він дивився на неї, повільно оглядаючи з голови до ніг, і його погляд був розважливим.
— Мабуть, тобі самотньо, чи не так? Ти ж остання з свого роду. — Езміра здригнулася від цих слів і ненавиділа, що він це побачив. — Ми можемо продовжувати цю втомливу гру, або ж обмінятися. Вибір за тобою.
Вона стискала зуби так, що ті аж тріщали, перш ніж відповісти:
— Я слухаю.
— Я впевнений, ти знаєш про затонуле Королівство Мейрініс...
Езміра стиснула щелепи, точно знаючи, до чого він веде.
— Ага, — відповіла вона.
— Сотні років тому разом із королівством на дно занурилися незліченні скарби. Знайди їх для мене, і твій батько повернеться до тебе.
— Цікаво, що вас більше цікавить золото, ніж благополуччя вашого сина, — кинула вона виклик.
Король нічого не відповів, його погляд був холодним і непохитним.
Вона гнівно видихнула, перш ніж продовжити.
— Навіщо вам це золото? Для
короля
це ж не має значення. — Її голос був майже риком.
У його погляді промайнула жадібність, і він відвернувся.
— Я шукаю не золото, а те, що воно символізує. Щоб відновити рівновагу в королівстві. Коли не тільки
ти
, але й твій народ позбавлені магії, ти мусиш компенсувати це іншим чином, щоб заслужити повагу.
— Ви компенсуєте жорстокістю.
Король стиснув кулаки.
— А як щодо моїх моряків? Якщо вже ми заговорили про жорстокість — скільки з них я втратив через те, що вони виходили в море й зустрічали таких, як ти? Хіба це не холодно? Не жорстоко? Ти не краща за мене,
сирено
.
— Це мене не обходить, королю Роу. Море забирає тих, кого хоче.
Він крутив залишки вина в бокалі, спостерігаючи, як у ньому закручується маленький вир червоного.
— Мої умови цілком зрозумілі, міс Блеквуд. Твій батько залишиться за ґратами велсініту, доки ти не принесеш мені доказ того, що затонуле королівство має те, чого я прагну, — сказав він.
Очі Езміри звузились під насупленими бровами.
— Вам зовсім байдуже до вашого сина, чи не так? Ви хочете лише…
— Мій син розуміє ризики свого становища, — перервав її він. — Але я скажу тобі тут і зараз: Дрейвін для мене — не пріоритет. І навіть не спадкоємець. Було наївно використовувати його як розмінну монету.
— А якщо я відмовлюся? — Вона глумливо нахилила голову набік, намагаючись стримати гнів, хоча витягнуті кігті видавали її.
— Спробуй все, що зможеш, аби повернути його. Я можу тільки сподіватися, що одного дня ти опинишся за цими ґратами також. — Король Роу підійшов до неї і підняв руку, щоб доторкнутися до її щоки. — Позолочена клітка для такої гарної нагороди.
Вона скривила губи в гримасі.
— Ви огидний.
Він відступив на крок і розсміявся.
— Не такий огидний, як ті, кому я міг би тебе продати.
Її очі спалахнули, губи розтулилися від жаху.
Езміра одного дня вб’є цього короля. Щойно звільнить батька — впустить отруту в його тіло й спостерігатиме, як він смикається в агонії. А коли смерть буде вже близько — зніме шкіру з кісток короля Роу й покладе край його правлінню.
— То що буде? Знизишся до глибин і дістанеш те, що я шукаю? Або закінчиш так само, як твій батько?
З її вуст вирвалося шипіння — звіряче, не менш жорстоке, ніж його слова. Але все, чого вона досягла, — це зневажливий сміх. Погляд Езміри впав на двері, за якими вона відчувала присутність кількох вартових. Вона зробила перший крок до виходу.
— Ти забула, що лежить за нашою маленькою перепоною, морська відьмо, — крикнув він, і в його голосі чулася розвага.
Дійшовши до дверей, вона поклала руку на вигадливу золоту ручку і озирнулася через плече.
— О, я нічого не забула.
І тоді її вуста торкнувся гімн — моторошна, потойбічна мелодія спокуси, що обвила її й миттєво пронеслася кімнатою. Коли вона зазирнула в коридор, усі п’ятеро вартових стояли навпроти, полонені її піснею. Зловісна усмішка розцвіла на її обличчі.
Езміра розчинила двері навстіж — ті грюкнули об стіни по обидва боки, й вона виклично зустрілася поглядом з кожним із них, перш ніж обернутись до смертного короля — його охоронці стояли в неї за спиною, погляди прикуті до монарха.
Це був перший раз, коли король Роу проявив найменший натяк на страх — його запах заповнив її ніздрі, і вона насолоджувалася ним.