Привид під припливами

Езміра і Джак слідували за вартовим коридорами замку, і звуки балу дедалі більше приглушувалися, зникаючи в далині, немов відлуння. Чоловік ішов мовчки, з порожнім поглядом, ведучи їх до прихованих сходів, що спускалися вглиб підземель.

— Це значно далі, ніж ми очікували, — прошепотів Джак, але Езміра лише приклала палець до губ, змусивши його замовкнути.

Її розум був заповнений думками про порятунок батька і помсту родині Роу. Тягар усвідомлення того, що вона винна в його полоні, стискав їй шлунок і мучив.

На нижніх поверхах повітря ставало прохолоднішим, з легким запахом вогкої землі та каменю — це різко контрастувало з теплом і ароматами святкових урочистостей на верхніх поверхах палацу.

Вартовий зупинив їх перед масивними залізними дверима, укріпленими важкими ґратами. Джак дістав з чобота кинджал і встромив лезо в замок, крутячи його, поки той не відскочив. Двері скрипнули, відкриваючи темряву підземель, освітлених лише кількома розкиданими смолоскипами. Хвиля холодного повітря вирвалася назовні, розвіваючи пасма волосся Езміри навколо її обличчя.

Вона повернулася до вартового.

— То це тут? В'язень, Сайріс Блеквуд, тут?

— Так, — відповів той. — Поки що. Король хоче представити королівству свою нову здобич, щоб показати, що він позбавив море від монстра.

Езміра завмерла, коли широкі очі Джака зустрілися з її поглядом.

— Король Роу хоче показати Блеквуда своїм гостям сьогодні ввечері? — запитав Джак.

— Так. Після закінчення бенкету, коли знову почнуться танці.

— Чорт, — пробурмотіла Езміра.

Якщо вони не зможуть покинути замок до того, як вартові прийдуть сюди за своєю здобиччю, є ймовірність, що ніхто з них не виживе.

Вона підвела очі на Джака.

— Позбудься його, — наказала вона.

Звук сталі, що розрізає плоть, пролунав у повітрі, коли Джак перерізав горло вартовому. Його бездиханне тіло впало на землю з легким брязкотом обладунків.

Езміра обернулася і пішла коридором підземелля, її сукня волочилася по підлозі, а Джак йшов поруч.

Стіни підземелля були мокрі від вологи, а підлога нерівна, слизька від бруду та сміття. Повітря було густим, кожен подих був просякнутий запахом гнилі.

— Батьку, — тихо покликала Езміра.

— Капітане! — повторив Джак.

Важке дихання привернуло увагу обох, і її погляд зупинився на камері, що була лише за кілька кроків.

— Він тут! — сказала вона і кинулася до неї.

Езміра впала навколішки перед ґратами, серце схопилось у грудях при вигляді батька, згорбленого, прив’язаного до стіни, зап’ястя в кайданах.

— Батько, — вирвалося з її горла.

— Нарешті, — прохрипів він, хоча його очі здавалися небачучими.

— Ми просто вирішили прогулятись мальовничим маршрутом, — пожартував Джак, а Езміра презирливо скривилася. — Готовий вибиратися звідси, капітане?

Сайріс повільно звівся на ноги, підійшов до решітки, злегка потираючи зап’ястя, в які впивалися іржаві кайдани.

Він повернувся до Езміри.

— Як ти сюди потрапила?

— Неважливо! Це моя провина, і тепер я витягну тебе звідси. — Слова виривалися з її вуст у паніці.

Коли її рука потягнулася до замка, вона різко відсмикнула її, помітивши щось дивне, що звивалося довкола нього.

Тіні.

Вируючі пасма темряви звивалися навколо замка, утворюючи щось на зразок спіралі.

— Що це, в ім'я всіх богів? — прошепотіла вона, швидко озираючись навколо, а потім знову піднявши погляд на батька.

— Принца привели сюди разом зі мною, і король наказав йому скріпити це місце магією.

Езміра повільно випрямилася, м'язи її напружилися, а щелепа затремтіла.

— Усі замки можна відімкнути і зламати.

— Ні, Езмі. Не думаю, що цей можна.

Її груди швидко піднімалися і опускалися, ніби стіни на неї насувалися.

— Ні! Я не прийму цього. — Вона вирвала пістоль із-під сукні й навела дуло на замок, випустивши всі кулі одна за одною.

БАХ. БАХ. БАХ.

Гучний звук відбився від стін, а його відлуння довго лунало в приміщенні. Як тільки хмара пороху розсіялась, замок знову постав перед нею — неушкоджений.

— Езміро! — задихався Джак.

— Хтось точно це почув, — попередив Сайріс, в його голосі чулися гнів і тривога.

— Нехай приходять! Кожен з них заплатить за це, — просичала вона. — Я вирву ці двері з петель.

Її пальці стиснули ґрати, і вона люто смикнула їх, переконана, що зможе зірвати їх зі стіни.

Потім вона розтулила губи і розглянула дивні кам'яні ґрати, за які зараз трималися її руки. Це викликало дивне відчуття на шкірі, і вона впізнала цей нестерпний дотик.

— Всі боги, — прошепотіла вона, роблячи нерішучий крок назад. Її погляд блукав по дверях камери. — Вони вирізані з велсініту.

— Що?! — вигукнув Джак.

— Езміро, послухай мене! Ти повинна вибратися звідси. — Дихання Сайріса було важким, і з кожним словом виривалося булькання, ніби його легені наповнялися водою.

За мить згори пролунали крики, і вартові почали спускатися сходами.

Вона притиснулася обличчям до ґрат, не зважаючи на легке печіння, що поколювало шкіру щоки.

— Я знайшла вхід до Мейрініса, — прошепотіла вона, і його затуманені очі спалахнули. — Я знайшла вхід і розкрию всі таємниці загубленого королівства, позбавлю короля Роу його слави. А потім повернуся за тобою. Можливо, я зможу обміняти...

— Езміро, — голос батька змінився з турботливого на сповнений жаху гнів. — Ти не можеш шукати Мейрініс. Там для тебе нічого немає, і це небезпечно. Залиш мене тут гнити. «Нічний Привид» твій, і ти тепер його капітан. Мені слід було прийняти цю долю століття тому. Це ціна за життя, яке я обрав.

Не

викидай своє заради такого, як я.

Вона послабила хватку на ґратах і зробила крок назад, не відриваючи погляду від батька.

— Я не викидаю своє життя — я використовую його з користю. Я єдина, хто може дістатися до того, що залишилося від Мейрінісу.

— Езміро! — намагався закричати він, але її ім’я зірвалося в кашлі, що розірвав його зсередини.

Її очі пом'якшали, губи розтулилися. Її охопила нудота, коли вона побачила, як найстрашніший пірат у всьому Раймеллі розсипався просто перед її очима.

— Езмі, нам треба забиратися звідси, — настійно сказав Джак. — Якщо вони кинуть нас за ці ґрати, ми ніколи не визволимо його.

Він простягнув руку і схопив її, але вона миттю вирвалася з його обіймів, кинувши на нього вбивчий погляд.

— Не без нього.