Привид під припливами

Глава 30

РОЗДІЛ 19

ЕЗМІРА

Екіпаж «Нічного Привида» був у напрузі. Вони планували проникнути в замок Лефайріну, щоб врятувати свого капітана, який, безсумнівно, з кожною хвилиною страждав від нестерпного болю. Езміра щосили намагалася не думати про те, через що йому доводиться проходити, згадуючи все, що він їй колись розповідав. Як, мабуть, відчувалися його легені, наче наповнені водою, ледь здатні дихати, а зір затуманювався, наче в глибині моря.

У замку відбувався королівський бал, тож вартові й охорона були переважно зайняті, що відкривало можливість для команди проникнути всередину та забрати все, що матиме цінність. Але головним завданням було повернути капітана й допомогти йому втекти… і дорогою — вбити принців.

Але спочатку, щоб це зробити, їм потрібно було влитися в натовп. Раніше того ж дня вони перехопили караван — карету, що перевозила найвишуканіший одяг для знаті, запрошеної на бал.

Звичайний гардероб Езміри, що складався з вільних блуз і брюк з високою талією, був замінений червоною сукнею, тканина якої в слабкому світлі блищала, як кров. Вона виглядала як справжня королівська дебютантка, хіба що під платтям у неї приховувався пістоль — не те щоб вона збиралася його використовувати, але завжди тримала при собі зайву зброю на випадок, якщо її екіпажу вона знадобиться.

А іноді вона просто любила користуватися ним для розваги.

Її особливо тішило, як змінилася її команда. Ще годину тому вони нагадували справжніх корабельних щурів, а тепер виглядали так, ніби з дитинства жили в палацових залах.

Одягнувши маскування, екіпаж «Нічного Привида» рушив звивистою стежкою до замку. Будівля височіла над ними, її вежі пронизували нічне небо, наче гострі зуби, а вздовж зовнішніх стін мерехтіли смолоскипи.

Коли вони наблизилися до величного входу, Джак простягнув їй руку.

— Ти виглядаєш просто приголомшливо в цій сукні. — Він нахилився і прошепотів їй на вухо: — Вона нагадує колір всієї крові, яку ми проллємо.

Езміра кинула на нього багатозначний погляд.

— Якби я не знала, що ти віддаєш перевагу компанії інших чоловіків, я б, мабуть, почервоніла, Джаку.

Він тихо засміявся.

— Тільки в більшість ночей, люба. Не в усі. — Він підморгнув, а вона закотила очі.

Правду кажучи, Езміра поводилася так само, коли запрошувала інших до свого ліжка. Їй було байдуже, чоловіки це чи жінки. Їй потрібно було лише терпіти їх… саме тому вона не зв’язувалася з ніким уже кілька століть.

Бал розпочався кілька годин тому, і коли вони наблизилися, в полі зору з’явився кінець черги гостей, яких перевіряли вартові. Езміра оглянула територію і помітила ще майже десять охоронців, розкиданих по всьому майданчику.

— Ідіоти. Тут майже нікого не залишилося, — зауважив Джак, стоячи поруч.

— Мабуть, вони не вірять, що хтось наважиться напасти в таке свято.

Він у відповідь лише пирхнув.

— Дурні смертні.

— Ага, — прошепотіла вона і непомітно озирнулася через плече, щоб звернутися до шести членів екіпажу, які супроводжували її. — Я нарахувала десять озброєних вартових. Виведіть їх непомітно, а я займуся чоловіком біля дверей. Джак і я знайдемо мого батька, а решта розійдіться по бальній залі. Знайдіть обох принців і стежте за ними. Щойно ми повернемо капітана, я знову з’явлюся, щоб виманити принців — без сцени. І тоді ми з ними покінчимо.

Езміра планувала зробити заяву їхньою смертю. Якщо Дрейвін Роу вважав, що може залишити послання піратам на їхніх вітрилах, обпалене полум’ям, то вона відповість прямо — посланням королю кровʼю його синів, що потече до самих тронних дверей.

— Ага, — пробурмотіли вони в знак згоди.

Чоловіки за її спиною розійшлися, приховані темрявою ночі і легко невидимі для людського ока.

Езміра піднялася сходами замку, тримаючи передню частину сукні і наспівуючи заспокійливу мелодію. Джак йшов за нею, притискаючи руку до її попереку. Коли вони дісталися дверей, вартовий зупинив їх, як і планувалося.

— Що вам тут потрібно? — суворим, непривітним голосом запитав чоловік.

Ніхто з них не відреагував на вартового чи його запитання. Натомість вони тримали голови опущеними, дивлячись на землю, а мелодія її голосу ніби огортала їх усіх.

— Ви повинні дивитися на чоловіка, коли він до вас звертається. Напевно, як шляхетна дама, вас цьому вчили. Якщо ні, то вам тут сьогодні не місце. Це захід тільки для запрошених. — Він зупинився на мить, спостерігаючи за ними. — І досить

наспівувати

!

Езміра підвела погляд, кокетливо змахнувши густими віями, підведеними вугільною фарбою. Вона добре знала, як саме затемнення навколо очей робить її блакитні зіниці яскравішими, майже гіпнотичними. Їхні погляди зустрілися — і в цю мить її зіниці змінили форму. Колишні округлі — видовжились у вузькі щілини, мов у змії.

Його тіло застигло, коли він потрапив під її гіпноз — очі були порожні й зафіксовані на ній. Він ніби завмер у часі, піддавшись її чарам.

— Ну-ну. Хіба так можна розмовляти з жінкою? — Вона цмокнула і посміхнулася Джаку. Її очі пробігли по чоловікові з голови до ніг. — Скажи мені, ти знаєш про в'язня, якого нещодавно привезли до замку?

— Так.

Чоловік не зміг стримати відповіді. Вона відчула, як його розум звивається під її контролем, намагаючись боротися з її магією, але він не міг протистояти її силі.

— Молодець, — промурмотіла вона. — А де його тримають?

— У підземеллі.

Типово.

Вона зітхнула з роздратуванням.

— А де підземелля?

— Без ключа не можна відкрити замки, — відповів він.

Езміра глянула на Джака. Той спостерігав за всім із зацікавленістю. Його світло-русяве волосся тріпотіло на вітрі, а губи скривились у гримасі.

— Замки не повинні бути проблемою.

— Так, але ми не можемо блукати всю ніч.

Вона знову звернула увагу на вартового.

— Ти знаєш, де підземелля?

— Так.

Унизу пролунали кроки — до них долучилися решта членів екіпажу, піднявшись на верхній щабель сходів.

Езміра підняла руку і вказала на двері, а куточок її губ піднявся вгору.

— Прошу. Після вас, сер.

Чоловік обернувся на п'ятах і бездумно пройшов через великий вестибюль, не промовивши ні слова.

Езміра та її команда з легкістю пробиралися крізь натовп гостей у бальній залі, вбираючи кожну деталь — планування кімнати, розташування вартових і місцезнаходження двох принців.