Привид під припливами

. Його чоботи більше не стоятимуть на палубі корабля, а будуть на землі королівства, яке прокляло його.

Паніка стиснула їй горло. Він не зможе дихати. Не зможе бачити чи їсти.

Не кажучи ні слова, Езміра підійшла до носа корабля, а Джак безмовно пішов слідом, тримаючись на кілька кроків позаду. Коли вона зупинилася на самісінькому носі, то видерлася на поручні, балансуючи на них, й дивилася у темні води. Батьківський каптан розвівався за її спиною, тріпотів у нічному вітрі.

Вона витягнула руки прямо над морем, а волосся розвівалося навколо її обличчя. Вітер посилився, коли її сила поширилася в усіх напрямках — хвилі ставали все більш бурхливими з кожною секундою. І щойно море перетворилося на дику бурю, вона рвучко розкинула руки в сторони, й океан здригнувся від ударної хвилі, коли Езміра покликала до себе тих, хто залишився з її екіпажу.

Задихаючись, вона стрибнула вниз, і коли її погляд зустрівся з поглядом Джака, на його губах з'явилася майже горда посмішка.

— І що ми будемо робити далі...

капітане

?

Езміра звузила очі, почувши це звання. Зі зникненням Сайріса вона стала виконувачкою обов’язків капітана. Відтепер її слово — закон на борту «Нічного Привида».

Знову зустрічаючи його погляд, вона стиснула губи, перш ніж сказати:

— Гадаю, настав час показати Феніксу, що буває, коли його полум'я трохи намокає. Еге ж?

Коли з відстані наблизилися шлюпки, ніби несені силою хвиль, загрозлива посмішка Джака стала такою ж, як у неї.

— Ага.

День по тому, галасливі звуки столиці Лефайріну гуділи навколо Езміри, а її екіпаж плавно змішався з галасливою нічною юрбою.

Кивком голови вона дала їм знак рушати. Вони пробиралися лабіринтовими вулицями королівства, а гострі очі Езміри шукали будь-яких ознак міської варти.

План був простий: проникнути в замок, знайти батька і вбити принца, що володіє вогнем. Її кігті боліли від бажання помститися.

— Завтра ввечері вулиці будуть майже порожні, так? — запитав один вартовий іншого, коли вони пройшли повз них, не озирнувшись.

Допитливість взяла верх над Езмірою, і вона рушила за ними, незважаючи на вагання Джака, який стояв, прикриваючи її спину. Вона притиснулася до стіни провулку і спостерігала, прислухаючись.

— Завтра буде бал, на якому принц обере собі дружину, і там будуть усі, чиї родини мають вагу. — Чоловік скривився, зневажливо поглянувши на жебрака, що сидів на узбіччі. — Замок буде відкритий для всіх мешканців королівства Раймеллу. На жаль, нам все одно доведеться мати справу з тими, хто часто буває в цих районах міста.

Езміра посміхнулася, побачивши можливий спосіб потрапити до замку.

Вона повернулася до Джака, який схрестив руки, притулившись до цегляної будівлі, в тіні якої вони ховалися.

— Мені це не сподобається, правда?

— Хочеш погратися в переодягання? — підморгнула вона.