Страница 30 из 199
Звідки не візьмись, у повітря злетіли абордажні гаки з «Нічного Привида», вп’ялись у борт «Одіссеї», розриваючи деревину.
Проклятий Айра
.
— Готуйтеся! — ревнув Дрейвін, витягнувши меч.
Чоботи піратів загриміли по палубі, їхні сталеві клинки блиснули в тьмяному світлі місяця. Перший удар клинка був стрімким, мов спалах, і він ледь устиг підняти меч, щоб відбити його. Удар прокотився по його руці, але він штовхнув вперед, викрутивши меч і відкинувши нападника.
Навколо нього вибухнула сутичка.
З гучним ревом його люди зустріли напад. Постріли пролунали в повітрі. Метал з гуркотом зіткнувся з металом. Палуба «Одіссеї» перетворилася на хаотичне поле бою, вир блискучої сталі та відчайдушних сутичок, де пахло солоним повітрям, потом і кров'ю.
Дрейвін ухилився від удару широкої сокири і встромив меч в ребра нападника. Полум'я з леза обгорнуло його, спалюючи зсередини, перш ніж він устиг звільнити клинок і відбити наступний удар.
Навколо нього його екіпаж запекло бився, але пірати були невблаганні й жорстокі в своїх атаках.
Дрейвін встромив меч в живіт іншого, висмикнувши його в той момент, коли хтось інший кинувся на нього. Він пригнувся, перекотився, знову піднявся в ударі — та це здавалося нескінченним. За кожним поваленим стояв наступний.
І крізь весь цей хаос Блеквуд все ще стояв у центрі корабля, посміхаючись.