Страница 19 из 199
Сміх і крики наповнили повітря в «Елі Кракена», змішуючись із мелодією п’яного скрипаля біля дверей. По всій кімнаті на залізних гаках висіли ліхтарі, а сам бар був масивною дошкою з темного дерева, що простягалася вздовж задньої стіни. По всій кімнаті стояли грубо обтесані столи, завалені гральними кубиками, кухлями з елем і купками монет або дорогоцінних каменів, що виблискували у світлі ліхтарів. Майже всі місця були зайняті піратами з Раймеллу.
Погляд Езміри блукав по кімнаті, поки нарешті не зупинився на синові короля, який сидів у кутку з кількома своїми людьми. Вона зробила останній крок зі сходів, і незаправлені краї її багатошарової сукні торкнулися піщаної, вкритої елем підлоги.
З кожним кроком, яким вона входила до зали, до її ніздрів долинав різкий аромат рому й солоного морського повітря. Езміра окинула поглядом строкатий натовп піратів і головорізів, що заповнювали таверну. Деякі дивилися на неї з цікавістю, інші — з тим самим незаперечним бажанням, що було вписане в кожен їхній жадібний погляд, коли вона наближалася до центру зали.
Притулившись до зношеної дерев'яної стійки, вона зустрілася поглядом з кремезною барменкою, яка ледь помітно кивнула їй. Езміра знала, що та впізнає її навіть під маскою — екіпаж «Нічного Привида» бував тут достатньо часто. Не промовивши ні слова, вона дістала з невеликої сумочки, прив'язаної до пояса сукні, кілька монет і поклала їх на стійку перед собою.
Барменка швидко змітала монети в складки свого фартуха, а потім подала Езмірі кухоль елю. Вона зробила ковток і, розвернувшись, відійшла від стійки.
З її вуст вирвався витончений, смертельний наспів, який тихо відлунював у ритмі музики. Це була тиха, мелодійна пісня, яка огортала розум її жертв і тримала їх у полоні, доки вона не могла завдати удару. Хоча зачаровувати вона могла лише очима, спів сирени занурював слухача в напівсонний транс: сповільнене дихання, хитка свідомість, згасла воля, немов кволе полум’я свічки.
Таверна була ідеальним місцем для цього, де натовп був уже п'яний або майже п'яний, що давало той самий ефект.
Пробираючись крізь натовп, вона не припиняла свого співу — симфонії зваблення. У світі, де довіра була розкішшю, Езміра добре знала: найбільша сила в королівствах полягала в майстерності обману.
Легко вживаючись у роль, вона гралася пасмом волосся, що спадало їй на плече, заманюючи чоловіків, які дивилися на неї зі соромʼязливими посмішками. Проходячи повз кожен стіл, вона кидала кокетливий погляд або грайливу посмішку, а її наспів викликав бажання в очах глядачів.
Її погляд зупинився на Джакові, який прекрасно виконував свою роль: сидячи на табуреті біля входу, удаючи, що він добряче напідпитку, тоді як його руки впевнено ковзали під спідницю справжньої куртизанки. Езміра кинула йому швидку посмішку, непомітно піднімаючи кухоль з елем на знак схвалення, а він нахилив голову, перш ніж знову звернути увагу на жінку на своїх колінах. Коли її погляд блукав по таверні, вона знайшла місця, де сиділи більшість членів її екіпажу, знаючи, що всі вони таємно стежать за її пересуваннями, чекаючи наказів або нагоди для удару.
Та коли вона розвернулася, щоби нарешті взяти курс на Дрейвіна, масивна рука різко зімкнулася в неї на талії, смикнувши її до вогкої, важкої від поту туші. Її обличчя вдарилося в його груди, і очі блискавично змінилися, коли в ній закипіла лють від несподіваного чоловічого дотику.
— А ну йди сюди, лялечко, я покажу тобі, на чому сидіти, — промимрив п’яний голос десь над її головою, ледь перекриваючи музику та сміх довкола.
— Відпусти мене, — вимагала вона суворим голосом.
— Не можу, — глузував він, тримаючи її на місці.
Вона підвела голову з його грудей, навіть не намагаючись повернути свої очі до людської подоби, й подивилася на нього. У ту ж мить, як його сміх стих, він глянув униз, на ту, що тримав, — і всі ознаки веселощів зникли з його брудного обличчя.
Це викликало в ній хвилю задоволення. Вона миттю знайшла поглядом кількох членів екіпажу — всі стежили за нею. Особливо вона відзначила, як обличчя Джака перекосилося від люті, хоча жінка й далі обсипала поцілунками його шию.
—
В-ві-відьма… —
пробелькотів чолов’яга, заціпенівши в страху.
Езміра нахилила голову набік і цмокнула.
— Не зовсім, — прошепотіла вона й вишкірилася — на мить показавши подовжені, загострені ікла, перш ніж ті знову стали звичними. Вона відчула, як його серце забилося швидше — від жаху.
— Що тут відбувається? — пролунало глухо, майже з риком.
Цей голос змусив її очі повернутись до звичайної форми. Перед ними тепер стояв Дрейвін Роу, рука його лежала на руків’ї меча, що спочивав у піхвах.
П'яний чоловік штовхнув її на Дрейвіна, який інстинктивно підхопив її на руки. Коли вона повернулася до п'яного дурня, той втік, прориваючись крізь натовп.
— Боягуз, — просичала вона, перш ніж підняти погляд на золотисті, затуманені очі Фенікса, кольору віскі. Її погляд ковзнув до його руки, яка не хотіла відпускати її талію.
— З тобою все гаразд? — запитав він, пильно оглядаючи Езміру з голови до п’ят.
Її охопила цікавість. Дрейвін
турбувався
про неї. Він думав, що рятує дівчину в біді... а врятував лише того мерзотника, що втік.
Як чудово
.
— Ага. Дякую, що допомогли мені, — відповіла вона, дихаючи важко, вдаючи налякану й беззахисну.
Вона випрямилась, і лише тоді Дрейвін нехотячи прибрав руку з її талії. Після короткого огляду він кивнув.
— Тоді я піду, міс.
Він повернувся, щоб піти. Езміра інстинктивно простягнула руку і ніжно поклала її йому на плече, повертаючи його до себе, а потім притиснулася грудьми до його грудей.
Дрейвін кинув на неї розуміючий погляд, змусивши губи вигнутися в посмішці, й видихнув.
— Хоч ти й дуже вродлива, боюся, мені не цікаві твої послуги. Можливо, варто вже завершити ніч. Не хотів би, щоб ти опинилася в чужому ліжку. У когось значно жорстокішого за мене.
Езміра спокусливо облизала губи і не пропустила, як його погляд ковзнув до них, а брови злегка піднялися. Він виглядав так, ніби мовчки благав її не перевіряти його блеф.
— Я думаю, ви набагато жорстокіший, ніж здаєтеся, капітане. — Її голос був як дим і мед.
Його очі розширилися, і цього разу, коли він посміхнувся, вона відчула, що це було більше, ніж щирість.