Привид під припливами

Езміра відступила від вівтаря, дихаючи неглибоко, коли останні залишки божественної сили влилися в неї. Вона швидко кліпала очима, намагаючись пристосуватися до приголомшливого відчуття, що пронизувало її тіло. Її руки тремтіли, коли вона підняла їх перед собою, а очі розширилися від невіри.

Її колись чорне волосся тепер було синім біля коріння і спадало на плечі, наче рідке срібло, ледь мерехтячи в тьмяному, розсіяному світлі кімнати. Воно було таким самим, як у її видінні, в день падіння Мейрінісу.

Езміра опустила погляд на свої руки і побачила, що руни, які прикрашали її шкіру, не тільки світилися, а й

кружляли

. Вони були ніби живі, змінювалися і текли, як припливи, переплітаючись срібними і темно-синіми лініями.

Вона підняла руки вище, з подивом спостерігаючи, як на кінчиках пальців спалахують крихітні іскри, тріщачи і лопаючись, наче мініатюрні бурі. Вони стрибали з одного пальця на інший, срібні та блакитні блискавки, залишаючи в повітрі ледь помітні сліди.

Сила була грубою, неприборканою — такою, як і вона сама.

— Я... я..., — заїкнулася Езміра, не в змозі закінчити думку. Вона подивилася на сестру, шукаючи слова.

Серіна підійшла ближче, пульсуючи рівною, контрольованою силою. Золоте волосся королеви тепер мало рожеве коріння, наче сонце, що заходить у море, а її татуювання закручувалися в рожевому та золотому кольорах, відповідаючи волоссю.

— Привіт, Каліпсо, — пробурмотіла вона.

Езміра затамувала подих.

— Це по-справжньому, — прошепотіла вона. Вона дивилася на свої сяючі руки, іскри тепер повзли по її руках, запалюючи слабкі хвилі енергії вздовж закручених татуювань. — Цицьки Каліпсо.

— На твоєму місці я б так не казала, — сказала Серіна зі сміхом.

Езміра посміхнулася.

— Старі звички. — Вона підморгнула, але потім її посмішка зникла, і знову взяло гору здивування. — Це все по-справжньому.

— Так, — сказала Серіна, її аура осяяла теплим світлом руйнування навколо них. — Це те, хто ми є, Езміро. Це те, що в нас вкрала їхня жадібність.

Езміра знову поглянула на себе, її синьо-срібне волосся відбивало морське світло, коли вона рухалася, а татуювання змінювали форму і світилися, наче живі символи. Вона зігнула пальці, і іскри посилилися, тріщачи звуком, що лунав зсередини неї. Її губи вигнулися в ледь помітній, майже нерішучій посмішці.

Вона озирнулася і побачила, що від ради не залишилося нічого.

— Ми вбили їх. — У її голосі пролунала нотка жаху, коли вона поглянула на порожні мантії та попіл, розсипаний по землі.

— Вони виконали своє завдання. Вони знали про ризик, — сказала Серіна, її тон став холоднішим. Вона підійшла ближче і простягнула руку, щоб обійняти Езміру за плечі. — Саме королівство затремтіло, коли ми відродилися, сповіщаючи про те, що має статися.

Езміра зустріла погляд сестри, все ще намагаючись віддихатися, пристосовуючись до сили, що пульсувала в її жилах.

— А боги, які зрадили нас? Ти думаєш, вони дізнаються, чим ми стали?

Серіна кивнула, і на її губах з’явилася ледь помітна посмішка.

— Усі мешканці Раймеллу відчули те, що щойно сталося.

Дрейвін.

Її дихання нарешті вирівнялося, спина випрямилася.

— То нехай тремтять, — тихо сказала Езміра, посміхаючись. — Нехай знають, що ми йдемо.

Склеп ніби пульсував у відповідь на її слова. Усі сумніви, що ще залишалися в душі Езміри, зникли, спалені іскрами на кінчиках її пальців і хвилями, що вирували в її жилах.

Разом Каліпсо і Нейріса будуть непереможними.

І незабаром про це дізнається весь Раймелл.