Страница 165 из 199
Божевілля поширювалося, як пожежа, кожен кричав або бурмотів, застрягши у власному кошмарі. Дехто розмахував мечами в бік ілюзій, які бачили тільки вони, а інші падали на землю, закриваючи обличчя руками, плачучи або благаючи про пощаду.
Джак закликав свою магію, викликавши вихор вітру, який мав загасити будь-яке полум'я, але той лише кружляв навколо нього, немов безжальний торнадо, а полум'я танцювало в своєму ритмі на його тілі.
Він видав гучний крик у небо, і його голос відлунював у хмарах, наче крик сови.
Потім над хаотичними криками його екіпажу пролунали чоловічі голоси, які викрикували накази та команди до атаки. Джак підвів погляд до місця, де скелі звужувалися в затінені ніші, і побачив, що нападники причаїлися за кам'яними виступом, вичікуючи.