Привид під припливами

Глава 76

РОЗДІЛ 65

ЕЗМІРА

Музика і сміх стихали за їхніми спинами, коли Езміра і Дрейвін йшли тихою стежкою, що звивалася по околицях міста.

Тиша між ними була сповнена невисловленої напруги. Її щоки розпалювалися від кожного випадкового дотику його руки до її. Намиста, разом із простими, невибагливими дотиками, було достатньо, щоб її думки закрутилися.

Езміра поглянула в його бік і побачила, що він уже дивиться на неї. Дрейвін не говорив, але його погляд говорив про все.

Пожадливість. Туга.

Бажання

.

На її губах промайнула посмішка, яка, здавалося, тільки розвеселила його.

— На що це ти дивишся? — нарешті спромоглася сказати вона, намагаючись звучати невимушено, але нервовий сміх у голосі зрадив її.

Дрейвін нахилив голову набік, в його очах палала п'янка жага.

— Просто переконуюся, що ти не заманюєш мене в пастку. Ти ж знаєш, пірати і все таке. — Він нахилився ближче, знизивши голос.

— О, справді? Ти не думаєш, що якби я планувала таке, то зробила б це в печері? — Вона засміялася, хоча її голос звучав задихано. — Або, може, коли я прокралася до твоєї спальні?

Вогонь у очах Дрейвіна спалахнув, щойно вона згадала його кімнату. Він практично пожирав її поглядом, і між її стегнами пробіг сильний жар. Тільки цього разу, коли це сталося, вона не намагалася ігнорувати це відчуття. Вона прийняла його.

Щось між ними суттєво змінилося, і вона не могла точно визначити, коли це сталося, і навіть чому. Езміра знала лише те, що могла потонути в цьому почутті — почутті, що він поруч із нею, дивиться на неї, ніби вона єдина людина, яка коли-небудь існувала.

Коли він нічого не сказав, вона продовжила:

— До того ж, якби ти справді боявся мене, навряд чи ти б і далі слідував за мною.

— Не можу втриматися, — пробурмотів він, і вона почервоніла. Ніколи раніше вона не відчувала себе такою розгубленою з кимось.

Езміра привела його до відокремленої лагуни, яку Серіна показала їй кілька днів тому. Вода мерехтіла в променях вечірнього місяця, а тихі хвилі плескалися об берег і скелі.

Краєвид був широким і спокійним, під покровом ночі він здавався ще більш вражаючим, і на мить вони обоє просто стояли, дивлячись на поверхню води. Повітря було прохолодним, з легким ароматом солі та лілій. Вона зняла взуття і зайшла у воду по щиколотки, насолоджуючись прохолодою на шкірі.

— Тож, — почав Дрейвін, порушуючи тишу, — як ти знайшла це місце?

Езміра повернулася до нього, посміхаючись, коли краї її сукні кружляли навколо неї, плаваючи в лагуні.

— Серіна привела мене сюди. Це одне з небагатьох місць, про які я знаю, де ніхто не стежить. — Вона вказала на воду за собою. — І, ну, воно, безумовно, прекрасне.

Дрейвін засунув руки в кишені, не відриваючи погляду від неї, і сказав:

— Дійсно, прекрасне.

Її губи розтулилися, і тепло повернулося до її щік.

Він підійшов до гладенького каменю біля води і сів, а вона приєдналася до нього, відчуваючи тепло його плеча поруч із своїм. Тиша була напруженою, і вона раптом гостро відчула, що між ними лише кілька сантиметрів. Кожен подих, кожен найменший рух здавалися збільшеними.

Вони сиділи так довгий час, слухаючи тихе плескання води.

— Ти... думала про те, що сталося в склепі? — обережно запитав він.

— Кожну секунду, відколи ми пішли, — проковтнула Езміра, не відриваючи погляду від води. — Це було... щонайменше, приголомшливо. Але я впевнена в тому, що бачила. І це ніби частина мене прокинулася, згадавши те, що я ніколи не мала забути.

Дрейвін зрушив поруч із нею, його рука повільно наблизилася до її руки.

— Ти розповіси Серіні про те, що ми знайшли?

Вона глибоко вдихнула.

— Мушу. — Її голос став м’якшим, майже шепотом. — Я мушу дізнатися, чому вона це приховала, чому з самого нашого приїзду вона розповідає напівправду.

— Езміро, те, що ти побачила..., — почав він, дивлячись їй в обличчя, — ніхто не може ставитися до такого легковажно. Але ти… — Він замовк, не відриваючи погляду.

Під його поглядом по її спині пробіг холодний дрож, і вона не могла відвести очей.

— Я більше не знаю, хто я, — зізналася вона. — І це мене лякає. Жінка, сирена, злочинниця... Просто носій для чогось зовсім іншого. Хто може сказати, я Каліпсо чи Езміра Айресс? Хто може сказати, що я не якийсь носій сили, яким богиня може керувати на свій розсуд?

Чим більше вона думала про це, тим більше її минуле починало набувати сенсу — останній шматочок пазла став на своє місце. Під її шкірою ніколи не була сирена, що обвивала її хребет і билася всередині. Езміра

була

сиреною, а монстром, що все життя виривалась назовні, була Каліпсо.

Дрейвін простягнув руку і ніжно заправив пасмо волосся за її вухо, його пальці торкнулися її щоки.

— Ти не одна в цьому.

Езмірі перехопило подих, вона була вдячна за ці слова, але крижана лють пробігла по її жилах, коли все звалилося на неї.

Її кігті витягнулися, а лють наростала.

— Все це було приховано від мене. Все, чим я є, все моє життя — побудоване на брехні. Я... Я навіть не знаю, хто я насправді.

Що

я... або ким я могла бути.

Дрейвін взяв її руку в свою і сплів їхні пальці.

— Ти — Езміра. Вибрати, чи бути тобі Блеквуд чи Айресс, тільки тобі. Але ти є тим, ким є. Ніщо не змінить це. Ти рішуча і віддана, і найупертіша з усіх, кого я коли-небудь зустрічав, — сказав він, підморгнувши. — Не дозволяй цьому змусити тебе сумніватися в собі.

Вона ковтнула, і раптом гнів, який вона відчувала, розтанув під його палким поглядом.

— Дреє...

Її думки перервав звук кроків і голосів, що наближалися. Обидва погляди кинулися на двох п'яних вартових, які блукали стежкою.

— Чорт, — пробурмотіла вона.

Дрейвін усміхнувся.

— Нам не слід тут бути?

На її губах з’явилася посмішка.

— Не знаю, але я не хочу мати з ними справу. — Вона простягнула руку до нього. — Ходімо зі мною.

Він підняв брову.

— Куди?

— До води.

Його очі спалахнули.

— Ти серйозно?

— Дуже, — прошепотіла вона, вже тихо занурюючись у лагуну, де прохолодна вода огорнула її м'якими хвильками. Сукня піднялася навколо неї, а потім повільно опустилася під поверхню.

Вона жестом запросила його слідувати за нею, приклавши палець до губ. Дрейвін посміхнувся майже зловтішно, рухаючись за нею і входячи у воду з ледь чутним плескотом.