Привид під припливами

Глава 66

РОЗДІЛ 55

ЕЗМІРА

Спис лежав у руці Езміри, його дерев'яна поверхня здавалася їй чужою, коли вона стояла навпроти Дрейвіна на протилежному боці саду.

Він прокрутив свій спис однією рукою — рух відточений, майже недбалий, — і це лише змусило її міцніше стиснути зброю.

Вони не говорили про минулий вечір — правду кажучи, вона не знала, що сказати. Здавалося, усе й так уже лежало перед ними, розкритим і без прикрас. Але тепер кайдан, що обхоплював його зап’ясток, міг ускладнити все, якщо вони колись знайдуть спосіб вибратися.

— Де ти це взагалі знайшла? — запитав він з потіхою в голосі. — Дивно, що вони погодилися видати нам зброю. Особливо після вчорашнього.

— О, вони й не погоджувалися, — Езміра знизала плечима. — Я просто пішла за Азеріаном і взяла це в збройній кімнаті на третьому поверсі. Сумніваюся, що вони будуть проти.

— Ти справжня маленька злодійка, Дике Полумʼя.

Це

прізвисько..

.

— Старі звички, — підморгнула вона, піднявши куточок губ. — Хоча це не я маю вогонь у жилах, сину Айри.

Його погляд ковзнув по її тілу, і її шкіра затремтіла під його поглядом.

— Я б не був би таким упевненим.

Езміра відвернула обличчя, відчувши, як запалали щоки.

Дивлячись на спис у своїй руці, вона крутила його між пальцями.

— Думаєш, ти готовий до справжньої битви? — дражнила вона, опускаючи центр ваги і стежачи за кожним його рухом.

Посмішка Дрейвіна перетворилася на диявольську гримасу.

— Я б на твоєму місці більше хвилювався за себе, — відповів він, займаючи бойову стійку. — Але можеш спробувати довести мені протилежне.

Не кажучи ні слова, вона кинулася вперед, скоротивши відстань між ними швидким ударом у груди. Він ухилився, і їхні списи зіткнулися з гучним брязкотом. Вібрація від удару пробігла їй по руках, коли він натиснув, змусивши її твердіше впертися ногами в землю. По силі його ударів було зрозуміло, що він б’ється не на повну — і це лише дратувало її ще більше.

Ледь помітна усмішка на його обличчі так і просилася, щоб її стерли.

— Це все, на що ти здатна? — глузував він.

Езміра грізно поглянула на нього і відтягнула спис, цього разу націлившись на його ноги. Він заблокував випад різким рухом зверху, притиснувши її власним списом і утримуючи на відстані.

А тоді, зробивши несподіваний оберт, Дрейвін звільнився від затиску та спрямував вістря свого списа в її бік. Вона ухилилася, відчувши легкий подих клинка, що просвистів зовсім поруч.

Серце її калатало, але вона посміхнулася, продовжуючи рухатися в ногу з ним.

Їхні списи знову зіткнулися, і в тихому саду пролунав гучний дзвін. Вона рвонула вперед, випробовуючи його захист, але він виявився швидшим, ніж вона очікувала — без магії вона завжди поступалася йому у швидкості.

Різким рухом свого списа він вибив зброю з її рук і кинувся вперед. Рука Дрейвіна обхопила її талію, притискаючи до його грудей, і він підняв її ноги над землею.

У мить, коли їхні тіла стикнулися, її розум затьмарився. Його спис опинився біля її горла, холодний метал торкнувся шкіри, але вся її увага була зосереджена лише на ньому — на силі його руки, що міцно тримала її, на стабільному теплі його грудей, притиснутих до її тіла. Вага його погляду змусила її затамувати подих, а пульс забився набагато швидше, ніж від сутички.

Цицьки Каліпсо, Езмі,

прокляла вона себе, але не могла ігнорувати те, як його погляд зафіксувався на її очах.

Подих Дрейвіна був теплим на її щоці, його запах кедра і шкіри затуманював думки.

Езміра мала б відштовхнути його й видати якусь дотепну репліку, але голос застряг у горлі. Його пальці впивалися їй у бік, наче він і не думав відпускати, і вона завмерла.

Його близькість збила її з пантелику. Вона не хотіла зізнаватися самій собі, що іскра в його очах — для неї — викликала тепло, яке розтікалося глибше, ніж вона хотіла б визнавати.

Це було недоречно.

Це було дратівливо.

Це було

власницько

.

І це хвилювало її, як ніщо інше.

Коли він нахилився, його слова пролунали шепотом біля її вуха, а голос був м'яким, але з ноткою чогось темного:

— Можливо, наступного разу ти будеш швидшою.

Все її тіло напружилося, перш ніж він нарешті відпустив її і поставив на землю.

Дрейвін дивився на неї темними очима.

— Здашся? — пробурмотів він, і його голос пролунав низьким гуркотом, а на обличчі розпливлася широка посмішка.

Езміра ковтнула, незважаючи на тремтіння, що пробігло по її спині.

— Тільки у твоїх мріях, Феніксе.

Жартівливі глузування стихли, поступившись місцем напрузі, яка здавалася небезпечнішою за все, з чим вона стикалася раніше.

Тиша саду розлетілася, коли прислуга заповнила простір, займаючись доглядом за зеленню. Езміра випрямилася, інстинктивно відступивши від нього, а він опустив спис.

— Ну що ж, — промовив він, пробігаючи рукою по волоссю і оглядаючи метушливих слуг, — схоже, наше заняття на сьогодні закінчилося.

Його погляд знову зупинився на ній, затримавшись настільки, щоб її серце знову забилося швидше.

Вона висунула стегно вбік.

— Наступного разу я не буду поблажливою.

— Добре, — сказав він, трохи знизивши голос. — Не хотів би думати, що я тебе залякав.

Вона закотила очі, але не змогла стримати посмішки, що з’явилася на її губах. Розвертаючись, щоб піти, вона відчула, як його погляд важко лягає на спину, змушуючи шкіру тремтіти.

Коли вона дійшла до краю саду, Дрейвін гукнув їй:

— Не перевтомлюйся з нею. Не хочу, щоб ти завтра прийшла сюди з новими виправданнями.

Вона озирнулася через плече.

— Ні за що!

І з цими словами вона почала відраховувати хвилини до наступного ранку, коли вони продовжать цей небезпечний танок — танок, якого вона починала жадати.

Езміра була здивована, коли дізналася, що сьогоднішня зустріч із Серіною відбудеться не у вежі, де вони провели останні кілька днів, а на самому краю міста. Вона була вдячна, що гнів Серіни після вчорашнього вечора, схоже, не перейшов у новий день.

Перед ними простягалася відокремлена лагуна, м'які хвилі плескалися об берег, а повітря було наповнене ароматом солі та польових квітів. Яскраве морське світло танцювало на поверхні води, мерехтячи, наче розсипані діаманти.

— Езміро, — сказала Серіна, підходячи до неї, — ти знала, що народилася з даром, який виходить далеко за межі маніпулювання водою?