Страница 136 из 199
— Якщо ти доведеш, що тобі можна довіряти, це знімуть. Але для моєї безпеки і безпеки мого народу, якщо ти хочеш бути вільним під час свого перебування в Мейрінісі, ти будеш носити цей браслет.
Серіна підняла браслет перед ним і зробила крок у його бік, тепер стоячи всього за кілька кроків від нього.
Дрейвін нахилив голову, сподіваючись приховати виклик у погляді під маскою удаваної цікавості.
— Велсініт, я так розумію? — Як вони його дістали, все ще не давало йому спокою.
— Ти припускаєш правильно.
Її очі наповнилися жорстоким блиском, схожим на відблиск полірованого обсидіану. Дрейвін замислився, чи карають його за магію, чи за відмову від королеви.
Не встигнувши вимовити й слова, він відчув, як браслет замикається на його зап’ясті, а полум’я в грудях згасає. По його спині пробіг дрож, і він зціпив зуби, відчуваючи, як невидима вага тисне на нього, наче глибини намагаються розчавити його.
Езміра підійшла до них, намагаючись стати між ними.
— Я клянуся тобі, це більше ніколи не повториться.
Серіна поглянула на свою сестру-близнючку, і Дрейвін так і не зміг звикнути до їхньої моторошної схожості.
— Я знаю. Це гарантує, що так і буде. Він носитиме це, доки я не вважатиму, що йому можна знову довіряти. Якщо він зніме це без мого дозволу, наслідки будуть набагато серйознішими. — Вона поглянула на Дрейвіна і посміхнулася йому так, що аж мороз пробіг по шкірі.
Його щелепа знову напружилася — він стримався, щоб не відповісти.
— Вважай, що тобі пощастило, бо якби Езміра не заступилася за тебе, ти б не стояв тут перед мною, — продовжила Серіна.
Дрейвін поглянув на Езміру, а вона відвела погляд на підлогу, стискаючи щелепи.
— А тепер, якщо ви не проти, — продовжила Серіна, — я маю інші справи.
Її добра усмішка знову з’явилася серед золотих рис, але він бачив її справжнє обличчя, коли очі впилися в нього.
— Дякую, Ваша Величносте, — він вклонився, граючи свою роль. — Ваша доброта не буде забута і не буде сприйнята як належне.
І коли він розвернувся та вийшов із тронної зали, Езміра не пішла за ним.