Страница 135 из 199
Езміра прорвалася повз нього, увірвалася в кімнату і грюкнула за собою дверима. Вона обернулася до нього, стиснувши губи.
— Кого ти спалив,
Феніксе
?!
— Усі боги, — прошепотів він, потираючи лоб великим і вказівним пальцями. — Це не те, що ти думаєш.
— Справді? Ти серйозно? Бо мені здається, що ти не тільки використав свою магію, а й напав на когось. У нас була угода, Дрейвіне. Ні магії. Ні брехні.
Її груди здіймалися, а на обличчі відбивалися гнів і біль. Він ненавидів себе за те, що саме він спричинив це на її досконалій красі.
— Я не брехав. Я просто дещо опустив. — Він опустив чимало речей, і чим більше він про це думав, тим сильніше його нудило.
Вона презирливо скривилася, і з її вуст вирвався злий сміх, коли вона похитала головою.
— Ти огидний.
Дрейвін звузив очі і зробив крок ближче.
— Послухай мене. Я не думав, що вони зрозуміють, що це я. Азеріан наказав іншому чоловікові схопити мене, і я вислизнув з його рук. Моя магія вирвалася сама, захищаючи мене. Це було ненавмисно, і вони не бачили полум’я. Я був упевнений, що вони вирішили — це просто якась дивна випадковість, бо вони більше про це не згадували. — Його щелепа стиснулася, а голос став низьким і хрипким. — Але, схоже, вони просто побігли до своєї королеви.
— Чому вони взагалі торкалися до тебе? Ти, мабуть, робив щось, чого не мав.
Він тихо засміявся.
— Якщо турбота про твою безпеку — це щось заборонене, то пробач, що маю іншу думку, Езміро.
Її пухкі губи розтулилися, і його погляд впав на них.
— Я...
— Я хвилювався після землетрусу, — перервав він. — А вони намагалися силою відтягнути мене до моїх покоїв, не відповідаючи на питання. Прошу вибачення, що моя магія вислизнула, але я не шкодую про свою турботу про тебе.
Вона завмерла, не відриваючи погляду від нього. Язиком вона пробігла по нижній губі, і Дрейвін уявив, як притискає до неї свої губи, гадаючи, який вони мають смак.
— Серіна бажає бачити тебе у тронній залі для покарання. — Її голос вирвав його з трансу.
Покарання в тронній залі.
Дрейвін збрехав би, якби сказав, що не звик до цього.
З його вуст вирвався безгучний сміх, і всі думки про раптове збудження зникли з його голови. Він підвів очі на двері і похитав головою.
— Ну що ж, давай покінчимо з цим.
І він вийшов із кімнати, а Езміра мовчки пішла за ним.
Серіна сиділа велично на своєму високому троні, а члени ради стояли вздовж стін кімнати. Звична м’якість у її оленячих очах змінилася на крижаний блиск, від якого мороз пробігав по шкірі, коли вона дивилася на Езміру та Дрейвіна, що стояли за кілька кроків від помосту.
Дрейвін грізно поглянув на двох вартових, що стояли по боках, які міцніше стиснули списи. Він не міг не думати про те, як по-іншому виглядала ця кімната минулої ночі. І, схоже, холодний погляд Серіни лишався незмінним із того моменту, як він відмовився від її запрошення до ліжка.
Езміра стояла по той бік Азеріана, на його лівому фланзі; аби кинути на неї погляд, Дрейвін мусив би визирати з-за плеча вартового.
— Ти присягнувся мені, — почала Серіна, її голос прорізав важку тишу, — що не маєш сили. Що звичайний мешканець Лефайріну. А тепер ти стоїш переді мною на приватному суді, спійманий на тому, що використовував силу
вогню
і напав на моїх вартових.
Дрейвін стиснув щелепи.
— Це була помилка, Ваша Величносте. Вони намагалися...
— Замовкни, Дрейвіне, — перервала його королева, встаючи. — Ти збрехав мені і цьому суду. Ти зрадив довіру, яку тобі надали, коли ми дали тобі дах над головою. Ми питали, чи маєш ти магію — і ти збрехав. — Погляд упав на Езміру. — Ви обоє збрехали.
Щоб захистити себе
. Він болісно хотів висловити ці слова, коли Езміра здригнулася в кутку його ока.
— Серіно, — обережно сказала Езміра, — той, кого обпекло, загнав Дрейвіна в кут і поклав на нього руки. Його магія спрацювала, щоб його захистити, так само, як спрацювала б наша. Я хочу знати, чому так сталося. Він не становить загрози. Він…
— Не становить загрози? — Серіна підняла брову. — Кайдани, які він розтрощив, полум’я, яким він обпалив руку моєму вартовому — це, на твою думку, не виглядає небезпечно?
Серце Дрейвіна забилося в грудях, коли Езміра захищала його. Він не знав звичаїв Мейрініса і не уявляв, яке покарання за це може бути. Він знав, що якби він був кимось іншим у Лефайріні, то за набагато менше потрапив би на шибеницю.
У кімнаті панувала тиша, повітря було насичене невимовними наслідками. Він знав, що Езміра буде зв'язана.
Дрейвін зробив крок уперед, і вартові, стежачи за кожним його рухом, пересунули списи.
— Я щиро прошу вибачення і беру на себе повну відповідальність за свій вчинок і брехню. Не карайте Езміру. Винний я.
Серіна схрестила руки.
— Ти думаєш, я покараю свою сестру за твій проступок?
— З усією повагою, я нічого не знаю про вас і ваше королівство. Тому так, я відчуваю необхідність захистити її. Якщо мене чекає підземелля, то відведіть мене туди. Якщо на моїй шиї буде зашморг, то нехай мене повісять. Я прийму наслідки своїх вчинків, аби тільки вона була вільна.
Життя Дрейвіна не було сповнене добрих вчинків — його прізвисько «Фенікс» було тому доказом — але якщо його останнім вчинком буде порятунок жінки, яка неодноразово робила те саме для нього, він прийме смерть, коли вона прийде за ним.
— Ти з глузду з’їхав?! — прошепотіла Езміра, голос її затремтів.
Шкіра навколо очей Серіни напружилася, коли вона поглянула то на нього, то на Езміру.
— Ми не дикуни й не звірі, як у королівстві, звідки ти родом, Дрейвіне, — нарешті сказала вона. — Я не безжальна, на відміну від твого
бога
. — Останнє слово вона виплюнула.
Дрейвін нахмурив брови, коли вона погано відгукнулася про Айру, ніби мала щось особисте проти Бога Люті й Війни.
Королева зійшла з помосту, її золоті хвилі волосся підстрибували від повільних рухів. Вона простягнула руку, і Азеріан підійшов до неї, поклавши в її долоню дивні браслети-кайдани.
— Я не знаю і не розумію, як звичайна людина може володіти полум'ям Айри, але знаю, яке руйнування воно може спричинити...
Дрейвін прикусив внутрішню сторону щоки, вени на шиї напружилися, коли він відчув, що буде далі.
— Серіно? — Голос Езміри прорізав тишу, але королева не відводила погляду від Дрейвіна, оцінюючи його.