Привид під припливами

Глава 65

РОЗДІЛ 54

ДРЕЙВІН

Бібліотека була темною і тихою, лиш шелестів старий пергамент, коли Дрейвін один за одним витягував із полиць книги, розкладаючи їх на одному із великих столів. Кожен том був товстіший і запиленіший за попередній, їхні корінці потріскані й зношені часом та солонуватим повітрям. Він уже втратив кілька годин у безкрайньому морі вицвілих текстів, але продовжував, пальцями торкаючись столітнього чорнила, а очима пробігаючи іменами давно забутих родів та історією.

Він відчайдушно прагнув знайти більше інформації про те, як Езміра опинилася в Мейрінісі — її портрет у давно забутій книзі не давав йому спокою. З того, як вона говорила про це місце, він був певен: вона щиро вважала, що ніколи тут не була… або ж просто цього не пам’ятала.

Дрейвін був вдячний, що хоча б деякі книги були написані мовою Раймеллу, а не рунічними символами, які він знайшов у кількох книгах і по всьому Мейрінісі.

Історія Мейрініса виявилася значно багатшою, ніж він очікував, і навіть темнішою за шепітні чутки, що чув протягом життя — хоча все це було лише переказами, адже минули століття відтоді, як королівство пішло під воду.

Він відкрив стару книгу в шкіряній палітурці, на обкладинці якої було витиснено символ, що дивно нагадував змія, згорнутий навколо тризуба.

На першій сторінці було детально описано походження Богинь Моря — їхній прихід з самого океану — наділених силами, глибокими й темними, як його западини. Там ішлося про те, як вони правили морями, підтримували рівновагу та дарували благословення Мейрінісу й його народові — аж поки не зникли разом із королівством.

Тільки ось королівство

не

зникло. То де ж були богині?

Колись боги ходили по землі Раймеллу, але після падіння Каліпсо і Нейріси вони відступили у свій світ. Відтоді їх можна було досягти лише через храми — молитися й приносити жертви.

Айра залишився з Лефайріном більше, ніж він хотів визнати — Дрейвін був тому доказом. І з того, що він знав, Вайденн і Вілейм так само залишалися зі своїми послідовниками в Сумнеї та Террані, на континентах, з яких походили.

Однак Каліпсо і Нейріса були втрачені для свого народу під хвилями так само, як і над ними. Саме тому Блеквуд зміг так легко заволодіти морями століття тому. Рівновага, яка колись існувала, була порушена.

— Ми піднімемо

Мейрініс

на поверхню, —

сказала йому Езміра.

Щоб затопити його, знадобилися боги, а тепер хтось звичайний, навіть спадкоємець, мав силу підняти його? Щось тут було не так — шматки головоломки не складалися, і він знав, що причина в тому, що Серіна їм бреше. Або принаймні каже лише половину правди.

Після того, як вона вчора ввечері спробувала втягнути його у свою маленьку оргію, усі внутрішні тривоги Дрейвіна спалахнули. Він хотів розповісти Езмірі, але чи буде їй до цього діло? Якщо чесно, те, що робить королева Мейрінісу, його особисто не стосувалося. І, зрештою, він у цьому не брав участі.

Дрейвін потер обличчя долонями, відчуваючи, як тягар усього цього лягає на його плечі.

Його союз з Езмірою був ще таким новим — таким крихким. І навіть тоді він ґрунтувався лише на виживанні. Для неї — нічого більше.

Якщо він скаже щось не те, вона знову закриється в собі, почне щось від нього приховувати і залишить його в невіданні.

Серіна запевняла, що з Мейрінісу немає виходу, але чи це правда? Вони ж знайшли його. Езміра зуміла відкрити двері та зламати бар’єри, які були запечатані.

Хто сказав, що вони досі запечатані?

Тепер, коли він про це подумав, то зрозумів, що ніщо не заважає їм повернутися в ту печеру і піти тим самим шляхом, яким прийшли. Єдина перешкода — це перша скеля, з якої впала Езміра, провалившись крізь арку.

Дрейвін не знав, де була печера, враховуючи, що їм зав'язали очі, коли витягали звідти. Однак він був рішуче налаштований знайти її і побачити на власні очі.

Можливо, тоді він зможе переконати Езміру піти.

Він озирнувся на простору бібліотеку, з гнітючим відчуттям у шлунку, що його підозри щодо всього цього були правдою. Обережно озирнувшись через плече, він закрив книгу, провів великим пальцем по емблемі на обкладинці, а потім сховав її в кишеню плаща.

Дрейвін швидко прибрав решту книг, склавши їх в акуратні стоси, і поставив великі фоліанти на полиці. Він востаннє озирнувся, щоб переконатися, що не залишив слідів своїх пошуків, і повернувся до високих дверей.

Що буде, якщо його спіймають з цим? Чи подумають, що він краде? Чи повірить йому Езміра, якщо він спробує заперечити?

— Просто шукав щось легке для читання

, — прорепетував він у думках і тихо засміявся.

Придушивши це почуття, він вислизнув у коридор і попрямував до своїх покоїв. Він йшов спокійно, невимушено, хоча його розум працював на повну, намагаючись розгадати таємницю, приховану під сорочкою.

Коли він увійшов до спальні, пульс сповільнився, але думки кружляли ще швидше. Його не полишало відчуття, що ця книга веде його шляхом, з якого вже не буде вороття.

Підійшовши до ліжка, він підняв книгу — складний символ тризуба ледь сяяв у світлі морських ламп. Дрейвін опустився на коліна, підняв край покривала й поклав книгу в найдальший куток під ліжком.

Дрейвін ледь встиг підвестися, як у двері пролунав стукіт. Він завмер, серце різко підскочило, і він на мить подумав, що зниклу книгу вже виявили.

Але потім через двері пролунав голос Езміри.

— Ти йдеш на вечерю?

Він заплющив очі, нервово ковтаючи і розгладжуючи плащ.

Коли він не відповів, вона знову заговорила.

— У мене немає цілої ночі, Дрейвіне. І, чесно кажучи, після дня спарингів і магії я дуже зголодніла.

Він пирхнув, випрямляючи сорочку, і рушив до дверей. Коли відчинив, побачив, як вона недбало спирається на стіну з лукавою посмішкою.

— Ти завжди так довго одягаєшся? — дражнила вона, дивлячись на нього з піднятою бровою. — Я змушена тягати на собі тонни тканини, і все ж я швидша за тебе.

— Коли-небудь чула про дрімоту? Ти мене раніше втомила, — відповів він, підморгнувши. Та його серце все ще билося швидко — думки залишалися біля книги під ліжком.

— Звідки в тебе така звичка лестити? — Її очі затрималися на ньому, гострі й оцінювальні. — І з якого моменту ми знову повернулися до

брехні

, Дрейвіне Роу?

Серце забилося в горлі. Чи йшлося про книгу? Чи про те, що він виявив у тронній залі минулої ночі? Технічно він не брехав, якщо це не згадувалося.

— Що ти маєш на увазі?