Страница 127 из 199
Що вона зробить, якщо він втече? Чи поженеться за ним? Чи накаже своїм вартовим висмикнути члени з жіночих ротів і схопити його за те, що нишпорив у замку серед ночі?
— Тобі не треба ховатися в тіні, — пробурмотіла Серіна, підійшовши до нього. Її голос був м'який, як мед, теплий, як сонячний схід над морем. — Хіба що, звичайно, ти волієш дивитися.
Дрейвін стиснув щелепи, напруживши м'язи.
— Вибачте, Ваша Величносте. Я якраз йшов, — він розвернувся до дверей, але Серіна простягнула руку й схопила його за передпліччя.
— О, але ми ж просто трохи розважаємося. — Її карі очі були важкими, язик ліниво облизував нижню губу, коли вона дивилася на нього. — Ти не хочеш розважитися, Дрейвіне?
Ні
. Ні, він точно не хотів. Принаймні, не з нею. Він зібрав усі сили, щоб стримати полум’я, яке палало в ньому, і спробував заспокоїти дихання.
М'який сміх лунав по кімнаті, коли дві голі жінки вислизнули з натовпу коханців і підійшли до Серіни, а потім їхня увага перейшла на нього
.
Дрейвін нахмурився, помітивши, що їхні зіниці були вертикальними, як у змії. Езміра мала такі лише тоді, коли дозволяла їм змінюватися, але у них, здавалося, вони були такими постійно.
Він придушив бажання зробити крок назад.
— Він здається напруженим, — прошепотіла одна з них, підходячи ближче.
Інша кивнула на знак згоди і простягнула руку, торкнувшись його коміра.
— Бідолаха, — прошепотіла вона, проводячи пальцями по тканині.
Перш ніж він устиг зупинити їх, вправні руки вже розстібали ґудзики й відкидали сорочку. Кінчики пальців Серіни видовжилися в кігті, і вона повела ними по його грудях — повільно, дражливо, так, щоб це зруйнувало самоконтроль слабшого чоловіка. Дві інші жінки притиснулися ближче, їхні руки ковзали по його руках, плечах, їхнє дихання було теплим на його шкірі. Сама інтимність їхнього дотику змусила його шкіру покритися мурашками.
Дрейвін різко вдихнув і схопив Серіну за зап’ясток. Її погляд звузився під насупленими бровами.
— Я не для
цього
тут, — пробурмотів він. — Не міг заснути і вирішив прогулятися. Почув… звуки. — Він глянув на неї з натяком. — Не був певен, що побачу, але вже точно не таке.
Серіна нахилила голову, її посмішка поглибилася.
— Тоді що тебе тут так затримало? — зустріла вона його словами, зробивши крок уперед, її обличчя опинилося всього на кілька сантиметрів нижче від його підборіддя. — Цікавість? Ревнощі? — вона цокнула язиком, а в її погляді спалахнули іскри.
Дрейвін відпустив її зап'ястя, зціпивши зуби, і зробив крок назад, слідуючи за нею.
Її очі були сповнені спокуси.
— Приєднуйся до нас, — її ніздрі ледь розширилися, коли вона розглядала його. — Або ж, можливо, ми з тобою можемо піти кудись наодинці, якщо ти не любиш ділитися.
У цьому Дрейвін точно не був схожий на свого брата. Коли він мав жінку, вона була його і тільки його. Але йому було байдуже до Серіни.
— Досить, — сказав він, і в його голосі пролунала загроза. — Я не зацікавлений.
У кімнаті раптом стало холодніше, повз тіло пробіг крижаний холод.
Погляд Серіни потемнів, і під поверхнею промайнуло щось гостре.
— Не зацікавлений, — повторила вона, ніби смакуючи слова, які були для неї чужими.
З її вуст вирвався злий сміх, і пульс Дрейвіна почав битися швидше. Дві жінки з обох боків кинули одна на одну швидкий погляд, ніби сприйнявши цей фальшивий сміх за сигнал, і поспіхом повернулися до тіл на підлозі.
Серіна повільно зробила крок уперед, шовк зісковзнув з її руки, оголивши грудь.
— Ти мене образив, — промурмотіла вона, і в її голосі пролунала небезпечна нотка. Її губи вигнулися, тепло в карих очах зникло, поступившись місцем чомусь набагато холоднішому. — Скажи мені, — прошепотіла вона, піднявши підборіддя, — це через когось іншого? Через мою сестру?
Дрейвін застиг і прокляв себе, розуміючи, що вона це побачила.
Він прочистив горло, трохи нахилившись до неї.
— Ви просто не в моєму смаку, — зізнався він, підморгнувши їй.
На її обличчі спалахнув короткий, мов блискавка, спалах гніву.
— У вас тут, Ваша Величносте, і так вистачає забавок, — рівно сказав він. — У вас точно немає потреби в мені.
Потім, кинувши останній пронизливий погляд на розпусту, що оточувала їх, він відвернувся від неї і, не озирнувшись, вийшов з тронної зали.