Страница 121 из 199
Вода в басейні закрутилася скаженим виром, розбивши дзеркальну гладь. Із нього здійнялися пасма світла, наче струмені води, обвиваючи їхні переплетені руки.
Езміра заніміла, широко розплющивши очі, коли по її венах пробіг потік магії, заряджаючи енергією, що забила їй подих.
І раптом все зупинилося, коли вона з легким подихом відвела руку до грудей. Струмені світла згасли, гуркіт припинився, а енергія згасла, залишаючи тіло Езміри виснаженим.
Задихаючись, вона знову зустрілася поглядом із Серіною.
— Що це, в біса, було?!
На губах Серіни з'явилася котяча посмішка.
— Це, люба сестро, доказ того, що це лише початок.