Привид під припливами

Глава 58

РОЗДІЛ 47

ЕЗМІРА

Наступного ранку Езміра прокинулася від м'якого морського світла, що проникало крізь вікно, імітуючи перехід від ночі до дня. Її розум ще був затуманений, вона відчувала себе розбитою після неспокійної ночі, але, кліпаючи очима, щоб прогнати сон, вона згадала все, що сталося.

Прибуття в Мейрініс. Вечеря. Сварка з Дрейвіном.

Вона стогнуче підвелася, потерла скроні. Розмова була напруженою, як завжди, і роздратування досі точило її — адже, швидше за все, йому знову заманеться засипати її безкінечними питаннями.

Але ще більше, ніж їхня суперечка, її вразив його погляд, який затримався на ній. За всією злістю і недовірою в його палаючих, як вогонь, очах кольору віскі було щось, чого вона не могла точно визначити, — щось, що турбувало її більше, ніж вона хотіла визнавати.

Вона не хотіла про це думати і не могла собі цього дозволити. Він все ще був тягарем, у кращому разі неохочим союзником. Останнє, що їй було потрібно, — це відволікатися на те, що, чорт забирай, відбувалося між ними.

Езміра добре знала, що чоловіки помічають її. Хоча це траплялося рідко, за століття вона мала коханців. Та одного разу все обірвалося — варто було лишень одному чоловікові дати зрозуміти, що він хоче її лише як перепустку на «Нічного Привида». Після того вона більше не дозволяла нікому наблизитися надто близько — тримала всіх на відстані кігтя.

Але такого погляду, як у Дрейвіна, вона не звикла бачити. І вже точно була не готова до того, що він у ній ворушив.

Ні. Вона не могла дозволити собі піти цим шляхом.

Зосередься

, сказала вона собі. На кону стояло щось важливіше. Вони мусили знайти вихід, втекти з необхідними доказами, перш ніж опинитися втягнутими в боротьбу за владу, що назрівала під поверхнею цього занепалого королівства. Брехня, якою вони годували раду, була тимчасовим захистом, але вони не могли продовжувати її вічно.

Їм потрібен був план, і потрібен він був швидко.

Езміра знала, що наступним кроком буде збір інформації, щоб з'ясувати, як магія дозволила всім виживати так довго. А ще були справи королеви — її близнючки — і все, що з нею пов'язано. Десь глибоко всередині Езміра хотіла вірити, що королева каже правду, і все вказувало, що так воно і є.

Перш ніж вона встигла заглибитися в думки, тихе стукання у двері повернули її до сьогодення. Вона вилаялась собі під ніс — спокою їй тут не знати, поки ці кляті служниці тиняються туди-сюди.

— Заходьте, — покликала вона, ще сонним голосом.

Двері відчинилися, і з’явилася Брайар усміхаючись від вуха до вуха.

— Доброго ранку, Езміро. Сподіваюся, ви добре спали.

Брайар підійшла до шафи і дістала вишукану сукню, від якої Езміра здригнулася. Вона ніколи не звикне до цього. Шовк, коштовності, м'які тканини — все це було так далеке від її світу шкіри та солі.

Служниця поклала вбрання й попрямувала до купальні, щоб приготувати ванну. Езміра неохоче підвелася, потягнулася, відчуваючи, як тіло ще болить після бою з кречумсами, сутичок із місцевими й впливу велсініту вчорашнього дня.

Боже, як це все могло статися лише день тому?

— Королева Серіна чекає на вас за сніданком, — оголосила Брайар, стоячи в дверях купальні.

— Ага, — зітхнула Езміра і пішла за нею до кімнати.

Брайар швидко працювала, допомагаючи їй увійти в ванну, а та мовчки терпіла, думками будучи деінде.

Що чекає її сьогодні на зустрічі з Серіною? У неї було стільки питань, і вона навіть не була впевнена, чи доречно їх задавати. Як затонув Мейрініс? Як вони вижили? Як і чому їх розлучили при народженні? Питань і невідомого було безліч.

А потім її думки повернулися до Дрейвіна і його палкого погляду. Тепло розлилося в її животі, і вона відігнала цю думку, здригнувшись, коли гусяча шкіра покрила її тіло.

— Вода занадто холодна, Езміро? — запитала Брайар, злякавши її.

— Ні, — поспішно відповіла вона. — Все гаразд. Просто… замріялася.

Вона ледь не закотила очі сама на себе.

Коли Езміра викупалася і одягла іншу сукню, схожу на халат, Брайар сказала:

— Королева чекає на вас, міс. Азеріан уже з нею, але якщо ви не пам’ятаєте дороги до великої зали, я можу провести вас разом із сером Дрейвіном.

Їм дозволяють гуляти разом?

Наодинці

? Дякувати богам.

— Це не потрібно. Я пам'ятаю дорогу, — оголосила вона, рушаючи з кімнати.

З кожним кроком до виходу з покоїв у голові Езміри вирувала буря. Вона знала, яку роль їй доведеться зіграти сьогодні — посміхатися, коли потрібно, брехати, коли необхідно. Але коли вона вийшла в коридор і зустріла погляд Дрейвіна, який стояв, спершись на дверний косяк, вона не могла позбутися відчуття, що все стане набагато складніше.

Особливо з ним.

Він відштовхнувся від стіни, і їхні кроки злилися в один ритм, коли вони почали йти коридором. Між ними стояла густа, напружена тиша, і вона відчувала його погляд на собі. Спочатку Езміра ігнорувала його, не бажаючи давати йому задоволення своєю реакцією. Але, звичайно, він не міг довго мовчати.

— Бачу, вони знову зробили тебе своєю особистою лялькою, — пробурмотів він, достатньо голосно, щоб вона почула. Його тон був невимушеним, але в ньому відчувалася гострота.

Її голос був сповнений сарказму, коли вона сказала:

— Вибач, якщо моя шкіра відволікає тебе, Дрейвіне.

Він посміхнувся.

— Просто трохи дивно бачити тебе в такому вбранні.

— Повір, це не мій вибір, — зізналася вона, з очевидною огидою тягнучи за шовкову тканину сукні. — Але раз ми вже граємо в цю гру, то хай хоча б виглядатимемо відповідно.

Дрейвін на мить замовк.

— Хоча ти завжди була наче хамелеон, вписуючись туди, куди не мала б. Повія в таверні. Шляхетна дама на балу. Піратка… — Його слова затихли. — Довбана

стіна

.

Езміра не змогла стримати різкого сміху.

— Можливо, я просто люблю тримати людей в напрузі.

Дрейвін тихо буркнув, ніби погоджуючись, але в його словах відчувалася напруга, коли він знову заговорив.

— Але ти повинна бути обережною. Люди стежать за тобою. Особливо Серіна. — Він глянув на неї, знизивши голос. — Не дай їм побачити в тобі те, чого в тобі немає.

Вона завагалася, відчувши, як роздратування пронизує її тіло.

— І що це має означати?

Він поглянув убік, а потім знову на неї, і його вираз обличчя став серйозним.