Привид під припливами

Глава 54

РОЗДІЛ 43

ЕЗМІРА

З тихим клацанням Езміра зачинила двері кімнати, і звук відлунням прокотився тишею. Вона притулилася до пофарбованого дерева, заплющивши очі, а думки в голові кружляли.

Що вони збиралися робити? Вона змогла визволити Дрейвіна з камери, але не була впевнена, чи це їм допоможе. Особливо тепер, коли за їхніми дверима стояли вартові. Чи був би вартовий у неї, якби вона не вмовила Серіну його звільнити?

Вона видихнула і розплющила очі. Щойно зір пристосувався, її огорнула розкіш кімнати, яка так контрастувала з життям, яке вона вела на борту «Нічного Привида». Наче вона потрапила в інший світ — світ, сповнений елегантності, яка здавалася їй цілком чужою.

Хоча, мабуть, саме так і було.

Її вуста розтяглися в легкому подиві, коли вона ступила вглиб, погляд ковзав по кожній деталі. Вона грабувала кораблі й порти усіх королівств, бачила особисту спочивальню короля Лефайріну, та ніколи — нічого

подібного

.

Стіни були такі самі, як і в коридорі, з кораловими різьбленнями, а стеля мерехтіла райдужними відтінками, виблискуючи у світлі, наче луска. Посередині стояло розкішне ліжко, застелене тканиною, що мерехтіла, наче рідке срібло, а балдахін був витканий зі смужок морського шовку. М’які подушки всіх можливих розмірів громіздилися цілою горою, спокушаючи стрибнути в них з головою.

По обидва боки тягнулися величезні вікна, з яких відкривався захопливий краєвид на Мейрініс, обрамлений темно-синіми шторами зі срібною вишивкою.

— Вау, — прошепотіла вона, широко розплющивши очі, і обережно поклала пальці на підвіконня, визираючи на королівство.

Раптом ліворуч від неї відчинилися двері, злякавши її, і в кімнату увійшла невелика група слуг.

— Цицьки Каліпсо! — закричала вона, ледь не вистрибнувши з шкіри.

— Вітаємо, Ваша Високосте, — привітала її жінка, ледь здивовано піднявши брову через її вигук.

Ваша Високосте.

Езміра стримала сміх, почувши це звернення.

За все життя піратки вона ніколи не дотримувалася ані шляхетних правил, ані придворних манер; кожну дрібницю виборювала власними руками, проливала кров за свою команду й жила за законами припливу. Її життя було простим, а те, що оточувало її зараз, — зовсім навпаки.

До того ж воно втілювало все, що вона ненавиділа в родоводі Дрейвіна. І тепер, коли її оточило це зсередини, сама можливість стати

частиною

такого світу викликала в неї відразу.

— Будь ласка, не називайте мене так, — сказала Езміра, намагаючись пом'якшити тон.

Жінка моргнула, на її обличчі промайнуло здивування, але воно зникло за мить.

— Ми приготуємо вам купальню, — сказала вона з обережною посмішкою, а персонал почав рухатися по кімнаті. — Вода настоєна на заспокійливих травах, що ростуть у Мейрінісі. Це допоможе вам розслабитися після подорожі.

Купальню? Боже, вона все життя глузувала з лордів і леді всіх королівств за такі розкоші.

Вона лише кивнула, відчуваючи, як її охоплює розгубленість — вона просто не знала, як прийняти таке догоджання, немов була королівською особою.

Її провели до красиво оздобленої купальні, де на неї чекала величезна глибока ванна, вирізана з оніксу, схожа на приватне озерце просто в її покоях. Коли вона підійшла ближче, то мимоволі заморгала, напівочікуючи, що все це зникне.

Таке було неможливо — хоча вона вважала, що й останні кілька днів теж були неможливими.

Вода в критому озері мерехтіла, м'яко кружляючи з плаваючими пелюстками ніжних квітів. Аромат солоної води змішувався з нотками жасмину, огортаючи її.

— Ми вимиємо вас, коли будете готові, Ваша Високість

,

— сказала інша служниця.

Езміра знову обернулася до них.

— Будь ласка, не називайте мене так. — Вона змусила себе посміхнутися, але знала, що посмішка не дійшла до очей.

Жінка відвела погляд на підлогу, склавши руки перед собою.

— То як нам вас називати?

— Езміра підійде, — відповіла вона. — Зрештою,

це

моє ім’я. — Вона намагалася приховати зухвалість у голосі, але знала, що це марно.

Три служниці одночасно схилили голови.

— Вибачте нас, Езміро.

Езміра кліпнула на них, стиснувши губи.

— Нічого пробачати. Але ви повинні знати, що ні за що в світі я не дозволю вам купати мене. Я цілком здатна зробити це сама.

Усі троє здивовано розширили очі і з подивом переглянулися між собою.

⁠— Ми обіцяємо бути ніжними. І з усією повагою, Езміро...

— Ще раз, — перервала її Езміра. — Я цілком здатна зробити це сама.

Їхні обличчя залишилися невпевненими.

— Якщо ви боїтеся, що вас за це покарають, то звинувачуйте мене. — Вона підморгнула. — Тепер не змушуйте мене погрожувати вам.

З широко розплющеними очима вони всі мовчки вибігли з кімнати, і єдиним звуком було шурхотіння їхніх ніг.

І Езміра залишилася зовсім одна.

Нарешті

. Вона знову обернулася до купальні — і, боги, це було найпрекрасніше видовище з усіх.

Вона зазирнула в дзеркало, що стояло в кутку, і жахнулася від того, що побачила — брудна і виснажена, це перші слова, що спали на думку, але це було ще не все.

Езміра зняла сорочку, дозволивши їй впасти на підлогу, а потім вислизнула з зіпсованих штанів. Випустивши з грудей повітря, вона ніжно провела рукою по воді, насолоджуючись теплом, яке вона дарувала її змерзлій шкірі. Вона сіла на край ванни і дозволила своєму тілу змінитися: в одну мить гладенька шкіра замінилася лускою, і вона занурилася у ванну.

Купальня виявилася саме такою, якою вона здалася на перший погляд: справжнє маленьке озеро, де камінь поступово сходив униз, змінюючись піщаним дном. Езміра пірнула під поверхню й пропливла кілька футів, дозволивши своїм очам засвітитися, і побачила, що басейн тягнувся на неймовірну відстань.

На її вустах з’явилася щира усмішка. Вона скучила за морем, за відчуттям солі й сонця на шкірі. Хоч зараз і мала лише одне з цього — та й на тому дякувала.

— Коли будете готові, — тихо промовила служниця через двері, і її голос пролунав приглушено, — ми допоможемо вам обрати вбрання, яке підійде для вечері з королевою Серіною.

Стомлено зітхнувши, вона вирішила, що краще буде оглянути свої покої пізніше. Одним помахом хвоста вона повернулася до краю басейну, де знайшла кілька баночок з милом, яким вмилася, насолоджуючись відчуттям чистоти — вперше за кілька тижнів.

Езміра вийшла з купальні і загорнулася в рушник.

За мить пролунав стукіт у двері, і Езміра прочистила горло.