Страница 103 из 199
Її очі спалахнули, згадавши все, що довелося пережити, щоб дістатися до Мейрініса, і горло стиснулося.
— А що з чоловіком, який супроводжував мене сюди?
Серіна нахмурила брови.
— Твоїм полоненим?
— Ага, — відповіла Езміра. — Це довга історія, але він не заслуговує на те, щоб бути скутим і зачиненим за ґратами.
— Ти впевнена? — Серіна занепокоїлася.
Езміра схилила голову.
— Якщо він зробить щось, що змусить тебе змінити думку, то, звичайно, зачинеш його знову.
Хоч як вона хотіла довіряти цій людині, яка стверджувала, що є її сестрою і була майже ідентична їй, вона просто не могла — принаймні, поки що. І чомусь, за дивним збігом обставин, єдиною людиною, якій вона
могла
довіряти, був Дрейвін Роу.
Серіна кивнула, її погляд загубився вдалині, ніби вона замислилася.
— Тоді ми приведемо твого супутника і надамо йому окрему кімнату.
Щось всередині Езміри розслабилося від цих слів, і вона перестала боятися залишитися наодинці з цими людьми в цьому дивному підводному світі.