Спотворена брехня

— Я виріс на божевільних розповідях про їхні залицяння. Як мій батько щодня писав моїй матері листа, поки навчався за кордоном і ходив вранці за дві милі до пошти, бо не довіряв університетській поштовій системі. Як вона втекла з дому, коли батьки пригрозили відмовитися від неї, якщо вона не розлучиться з ним, бо замість цього вони хотіли, щоб вона вийшла заміж за сина багатого місцевого бізнесмена. Зрештою вона помирилася з моїми бабусею і дідусем, але замість того, щоб влаштувати пишне весілля, мої батьки втекли і переїхали в маленьке містечко в Північній Каліфорнії. Вони народили мене менш ніж через рік.

Туман спогадів застилав очі Крістіана.

— Вони влаштувалися в тому, що сторонні могли б вважати звичайним життям, але вони ніколи не втрачали цього вогню одне для одного навіть після того, як я народився.

Більшість людей мріяли про ту любов, яку мали його батьки, але він говорив про неї так, наче це було прокляттям, а не благословенням.

— І все ж ти не віриш у кохання, — сказала я.

Як це було можливо? Цинізм більшості людей щодо любові виник через те, що вони побачили її роздягненою до голого скелета того, чим вона колись була. Некрасиві розлучення, невиконані обіцянки, слізливі сварки. Але звучало так, ніби його батьки були яскравим прикладом того, чим це може бути.

— Ні, — від їдкої посмішки Крістіана на його обличчі в мене по шкірі побігли мурашки. — Тому що в моїх батьків не було любові. Це було его і руйнування, замасковане під прихильність. Наркотик, за яким вони продовжували ганятися, тому що він давав їм кайф, який вони не могли отримати більше ніде. Це затуманило їхні судження на шкоду собі й усім навколо й це дало їм прикриття для скоєння всіх цих ірраціональних вчинків, бо ніхто не ставив собі питання, чи було це через любов.

Він відкинувся назад, його обличчя стало жорстким.

— Це були не тільки мої батьки. Подивися на світ навколо нас. Люди вбивають, крадуть і брешуть в ім’я цієї абстрактної емоції, яка, як нам кажуть, має бути нашою кінцевою метою. «Любов перемагає все», «Любов лікує все» і так далі, — вигин його губ говорив мені, як він поважає подібні банальності. — Алекс відмовився від багатомільярдної компанії. Бріджит мало не втратила країну. І Різ відмовився від свого приватного життя, яке значило для нього більше, ніж будь-які гроші. Це абсолютно нелогічно.

— Алекс повернув свою компанію, — зауважила я. — У Бріджит усе вийшло, а Різ не відмовився від свого приватного життя. Іноді для щастя необхідні жертви.

— Чому?

Я моргнула, так вражена різкістю його запитання, що мені знадобилася хвилина, щоб відповісти.

— Тому що так влаштований світ, — нарешті сказала я. — Ми не можемо мати все, що хочемо, не йдучи на компроміси. Якби люди були роботами, я б погодилася з твоєю оцінкою, але це не так. У нас є почуття, і якби не любов, людська раса не вижила б. Розмноження, захист, мотивація. Усе залежить від однієї цієї емоції.

Це була найменш романтична і, отже, найефективніша відповідь, яку я могла дати.

— Можливо, — потискання плечима Крістіана виражало глибину його скептицизму більше, ніж слова. — Але є й друга проблема: люди так часто використовують слово «любов», що воно втрачає будь-який сенс. Вони люблять своїх собак, автомобілі, щасливий годинник і нову стрижку свого друга. Кажуть, що любов — це велика, чудова річ, коли все навпаки. У кращому випадку це марно, а в гіршому — небезпечно.

— Є різні види кохання. Те, як я люблю моду, відрізняється від того, як я люблю своїх друзів.

— Різні ступені однієї й тієї ж хвороби, — темні веселощі відбилися на його обличчі, коли я здригнулася при слові «хвороба». — Тут ти спробуєш змінити мою думку? Переконаєш мене, що любов справді змушує світ обертатися?

— Ні, — чесно сказала я. — Ти вже прийняв рішення. Нічого з того, що я скажу, не змінить його. Єдиний спосіб змінити свою думку — це досвід, а не слова.

Здивування промайнуло в його очах, перш ніж воно зникло під чимось важчим, більш сонним.

— І ти думаєш, що це станеться? — його низький голос стиснув повітря між нами. —Що я закохаюся і з’їм свої слова?

— Може бути. Я не ворожка, — я знизла плечима, недбалий рух відрізнявся зі швидкими ударами мого серця.

Потай я сподівалася, що так і буде. Не тому, що в мене були ілюзії, що я можу змінити його, а тому, що кожен заслуговував випробувати справжнє кохання хоча б раз у житті.

— Один із пунктів нашого контракту, — сказав Крістіан, спостерігаючи за мною всезнаючим поглядом, — полягає в тому, що я не закохуюся в тебе.

У мене пересохло в роті.

— Так.

— Чому ти поставила таку умову, Стелло?

— Тому що я не хочу, щоб ти в мене закохався.

Він не посміхнувся моєму швидкому жарту. Минуло довге мовчання, перш ніж він знову заговорив.

— Ти і я, ми не такі вже й різні, — м’яко сказав він.

Спалахнула іскра й випалила весь кисень між нами. Звук мого пульсу перетворився на далекий свист.

Скажи що-небудь, Стелло.

Але його погляд полонив мій голос і перш ніж я встигла його вивільнити, задзвонив його телефон і розірвав момент на шматки.

Погляд Крістіана затримався на мені на частку секунди довше, перш ніж він відповів на дзвінок. Він вийшов на веранду, де віддалений гуркіт хвиль заглушив його розмову.

Тяжкість у моїх грудях зменшилася, залишивши мене в легкому запамороченні. Я почувалася так, ніби я була занурена в океан протягом останньої години і щойно виринула ковтнути повітря.

Поруч із Крістіаном завжди було важко дихати.

Одна ніч на Гаваях закінчилася, залишилося ще дві. Я думала, що поїздка буде простою. Приїхали–відзняли–поїхали. Але, як я швидко зрозуміла, ніщо, пов’язане з Крістіаном Гарпером, ніколи не було простим.

КРІСТІАН

— Хтось зламав систему безпеки «Міражу», — похмуро сказав Кейдж. — Наша кіберкоманда підтвердила, що це результат роботи пристрою, схожого на Сциллу.

Я проковтнув барвисте прокляття.

Найменше мені хотілося обговорювати роботу так пізно вночі на клятих Гаваях. Звичайно, для нього це було ще пізніше, але Кейдж працював цілодобово, і його новина була їбанутою.

Я розробив Сциллу два роки тому. Названа на честь легендарного грецького чудовиська, яке пожирало людей з кораблів, що підпливли надто близько, пристрій не вимагав завантаження або USB-порту для злому системи. Власник мав перебувати всього за кілька футів від цілі, щоб дистанційно керувати пристроєм і взламувати на свій розсуд.