Спотворена брехня

— Звісно, можеш, принцесо, — він пробурмотів щось іще занадто тихо для мене, щоб почути. Що б це не було, щоки Бріджит почервоніли від задоволення.

Джулс із мрійливим зітханням ткнула Джоша в ребра.

— Чому ти не називаєш мене принцесою? Це так мило.

— Тому що ти не принцеса. Ти хуліганка, — сказав він, заробивши на собі глибокий погляд. — І це саме те, що мені подобається, — він притягнув її до своїх грудей і закарбував драматичний поцілунок на її губах.

— Гарно викрутився, Чен, — Джулс зробила нерішучу спробу відштовхнути його, але сміх вирвався з її горла.

Безтурботна атмосфера послабила мою колишню напругу, коли я нахилилася, щоб обійняти Еейву.

Вона згорнулася калачиком поруч з Алексом, який з огидою спостерігав за приємним спілкуванням інших пар, у той час як він обійняв її за плечі, захищаючи.

— Якщо ви теж хочете зайнятися вираженням почуттів на публіці, то зараз саме час, — пожартувала я.

Вона засміялася.

— Прийнято до відома, але поки що в нас усе добре, — її голос знизився до театрального шепоту. — У Алекса алергія на це.

— Я не алергік, — він поморщився, коли Джулс обвила руками шию Джоша і сказала щось, від чого його обличчя пом’якшало. — Просто менше хвилююсь.

— У Алекса занепокоєння з приводу продуктивності, — сказав Джош, не відриваючи погляду від Джулс. — Усе гаразд, чувак. Трапляється з найкращими з нас. Можливо, ти можеш інвестувати в розробку таблетки, які допоможуть вирішити твою проблему. Це буде як віагра для поцілунків.

— Якби мені довелося інвестувати в розробку чого-небудь, це була б індивідуальний намордник, щоб ти мовчав.

— Алекс Волков витрачає на мене всі ці гроші на розробки? Я в захваті, — на щоці Джоша з’явилася пустотлива ямочка.

Джулс уткнулася обличчям йому в груди, її плечі тряслися від сміху. Ейва поклала руку на плече Алекса.

— Не вбивай їх, — попередила вона. — Ми не можемо втратити подружку нареченої і шафера так близько до весілля.

— Термін «шафер» — це помилкова реклама, — Алекс пронизав Джоша похмурим поглядом. — Я повинен обміняти тебе на когось іншого.

— Можеш спробувати, але я твій єдиний друг, а хто може влаштувати парубочий вечір краще за мене? Правильно, ніхто, — Джош відповів на своє запитання. — Крім того, я вже вніс заставу за величезний банановий поплавок і нестандартні покерні карти. Вони проілюстровані малюнком Ейви і робота в костюмі.

Я відвернулася, щоб Алекс не міг бачити мою посмішку. Крім Ейви, Джош був єдиною людиною, якій могло зійти з рук провокування Алекса.

Можливо.

— Крістіане, приємно знову тебе бачити! — Ейва защебетала перед тим, як її наречений задушить її брата до смерті у вітальні останнього. — Я не знала, що ти прийдеш.

Одного разу вони зустрілися на весіллі Бріджит, але зустріч із кимось одного разу ніколи не заважала їй ставитися до когось як до старого друга.

— Я б не упустив можливості поспілкуватися з друзями Стелли, — легко сказав Крістіан.

Він поклав руку мені на поперек, і я ледь не відступила від його жару, перш ніж згадала, що ми мали зустрічатися.

Я сказала своїм друзям, що вони можуть розповісти своїм близьким, щоб усі тут знали, що ми прикидаємося. Проте, чи повинна я продовжувати грати заради простоти чи ні? Нерішучість напружила мої м’язи.

Крістіан, мабуть, вловив мою нерішучість, бо його щелепи стиснулися, коли його рука затрималася на зайву секунду, перш ніж він прибрав її.

Полегшення й розчарування боролися за панування в моїх грудях.

Тим часом у кімнаті запанувала тиша, коли шість пар очей металися між нами. Я була не єдиною, хто не знав, як ставитися до наших стосунків, я могла бачити замішання, написане на обличчях моїх друзів.

Незручна тінь затьмарила кімнату, перш ніж Джулс плеснула в долоні.

— Раз усі тут, давайте почнемо щасливу годину! У мене є новий рецепт маргарити, я дуже хочу, щоб ви, друзі, спробували...

Ніхто не ставив їй запитань, хоча був тільки полудень. Кілька домашніх маргарит і занадто багато чипсів потому я опинилась на дивані з Ейвою, Джулс і Бріджит, тоді як Крістіан, Алекс, Джош і Ріс сиділи навпроти нас.

Я дотримувалася правила двох порцій на вечірку, але Джош був настільки суворий зі своїм наливом, що в мене запаморочилося в голові, наче я випила півдюжини чарок текіли.

— Нам терміново потрібна поїздка для дівчаток, — Бріджит відкинула голову назад і позіхнула. — Щось веселе. Я так втомилась від дипломатичних поїздок. Я лечу тисячі миль, щоб посміхнутися і потиснути руку купці старих. Я могла б зробити те саме в парламенті без зміни часових поясів.

— Так! — Джулс зраділа перспективі бурхливих вихідних за кордоном. — Ейва, у тебе скоро дівич-вечір. Давайте влаштуємо щось грандіозне. Зробимо це незабутнім. Давайте зробимо це...

— Безпечно і законно, — твердо сказала Ейва. — Я не хочу знову у в’язницю.

Ава, Джулс і я були заарештовані під час дівич-вечора Бріджит після того, як Джулс ударила якогось покидька в обличчя за те, що він мацав Ейву. На щастя, Бріджит на той час уже пішла, але наше перебування в холодній ельдоррській камері не було одним із найяскравіших моїх спогадів.

— Знову? — голова Бріджит висунулася. — Коли це ти була у в’язниці?

— Е-е... — щоки Ейви порожевіли. — Це була фігура мови?

Ми ніколи не розповідали Бріджит, що трапилося, бо вона б оскаженіла. Крім того, Алекс виручив нас і подбав про наслідки, тобто приховав це від преси, тож жодної шкоди, жодного порушення.

— Ти сказала «знову», — підозра затьмарила витончені риси Бріджит.

— Вона говорить про той випадок, коли ми увірвалися у вежу з годинником у коледжі й зіткнулися з охороною кампусу, — втрутилася Джулс. — У будь-якому разі, звісно, дівич-вечір буде безпечним і законним. Мені подобається жити на межі, але я не хочу, щоб Алекс мене вбив, велике спасибі.

Ми подивилися на Алекса, який зі страждальним виразом обличчя слухав, як Джош докладно описує тридцять шість різних способів використання гігантського бананового поплавка. На іншому кінці дивана Різ і Крістіан вели бесіду, їхні голоси були занадто низькими, щоб я могла їх розчути. Різ насупився, Крістіан виглядав здивованим.

Це неправильно, щоб така пишність займала такий маленький простір. Але в той час як кожен чоловік був руйнівним сам по собі, мій погляд непереборно тягнувся до худорлявої постаті, що байдикувала ближче за всіх до дверей.