Спотворена брехня

22. СТЕЛЛА

Крок уперед, два кроки назад.

Це підсумувало мої стосунки з Крістіаном.

Я думала, що ми досягли реального прогресу. З огляду на те, як легко він вигнав мене після вечері в Данте, це був не той випадок. Я не часто тримала образу, але минув уже тиждень відтоді, як ми повернулися до Вашингтона, а я досі не позбулася всієї своєї образи.

Не було нічого більш прикрого, ніж вважати когось другом тільки для того, щоб зрозуміти, що він не ставиться до тебе так само. Нерівний баланс у будь-яких стосунках робив мене напруженою.

«Залиш це, Стелло. Я не хочу про це говорити».

Не те щоб я просила його розкрити свої найпотаємніші й найтемніші секрети. Данте знав, що трапилося з Магдою і Вівіан, тож усе не могло бути так уже й погано.

Звісно, у мене не було такої довгої історії з Крістіаном, як у нього, але все ж.

Я провела карткою на касі самообслуговування з більшою силою, ніж це було необхідно. Того ранку я відвідала Мауру і зайшла в продуктовий магазин, щоб купити ще порошку паростків пшениці для своїх смузі дорогою додому.

Порада: не ходіть у продуктовий магазин, коли засмучені.

Я прийшла за порошком і пішла з двома пакетами попкорну, пінтою морозива, великою плиткою шоколаду і шістьма упаковками грецького йогурту.

Кондиціонер працював на повну потужність, але коли я повернулася, щоб піти, по моїй шкірі пробіг глибший і моторошний холод.

Кожна волосина на моїх руках і потилиці стала дибки.

Рев крові в моїх вухах заглушав усі інші шуми, поки я сканувала своє оточення, стискаючи телефон побілілими кісточками пальців. Я не помітила нікого підозрілого, але зловісна зміна в повітрі була настільки відчутною, що я відчула її на задній частині горла.

Хтось спостерігає за тобою

. М’яке співуче попередження промайнуло в мене в голові.

І цим кимось був не Брок, чия присутність була невидимою, але завжди теплою і обнадійливою.

Моїм хребтом пробігло тремтіння.

Я нічого не чула від свого переслідувача з моменту злому і не отримувала жодних оновлень від Крістіана. Я не просила їх, частина мене не хотіла знати.

З очей геть, із серця геть, за винятком того, що це явно неправда.

Ким би не був цей покидьок, він був там, імовірно, чекаючи нової можливості, щоб накинутися.

Я не згадала про свій переїзд у соціальних мережах, але я все ще жила у тому ж будинку. Якщо він міг проникнути до мого будинку...

Зупинись. Він не може проникнути в будинок Крістіана.

Він не міг заподіяти мені біль, коли я була на публіці. Брок був там. Я не могла його бачити, але він був.

Все чудово. З тобою все гаразд.

Тим не менш, я змусила свої ноги рухатися і пішла так швидко, як тільки могла, назад до Міражу.

Холод скоро випарувався під полум’ям полудня. На той час, коли я зачинила за собою двері квартири Крістіана, я відчула себе майже безглуздо через те, як просте відчуття паралізувало мене посеред переповненого продуктового магазину серед білого дня.

Все чудово. З тобою все гаразд.

Я покрутила намисто навколо пальця й почала повільно та глибоко дихати через легені, поки сліди страху не зникли.

Так, мій переслідувач був там, але він не міг дістатися до мене.

Можливо, зараз я була засмучена через Крістіана, але я довірилася йому, щоб він мене захистив.

Він скоро знайде переслідувача. Тоді вся ситуація вляжеться, і я зможу повернутися до свого нормального життя.

Я була в цьому впевнена.

***

Моя низка успішних спроб уникати Крістіана закінчилася тієї ночі, коли він прийшов додому так рано, що сонце все ще висіло низько в небі й заливало золотими плямами світла світло-сіру підлогу.

Я щойно закінчила попереднє інтерв’ю з Джуліаном, оглядачем способу життя у Washington Weekly. Він докладно розповідав про мене і про мою посаду посолки в Delamonte, і ми провели останні півгодини, обговорюючи теми і логістику.

Я малювала у вітальні, коли вхідні двері відчинилися, і кожна волосинка на моєму тілі здригнулася від усвідомлення.

Мені не потрібно було бачити Крістіана, щоб відчувати його. Він поглинав кожну кімнату, в яку входив.

Не дивись, не дивись...

Я подивилася.

Звичайно ж, він був там, крокуючи через кімнату, як король до свого трону.

Широкі плечі. Гострі вилиці. Дорогий костюм.

— Ухиляєшся від роботи? — я встала і сунула блокнот для малювання під пахву. Мені не подобалося сидіти поруч із Крістіаном. Це змусило мене почуватися в ще більш невигідному становищі, ніж я вже була. — Ще неробочий час.

Це були перші слова, які я сказала йому після Нью-Йорка, і я б збрехала, якби сказала, що вони не викликали в мене запаморочення.

Його кроки сповільнилися, поки він не зупинився переді мною.

— Я подумав, ти захочеш відсвяткувати.

— Що святкувати? — збентеження зсунуло мої брови.

—У тебе мільйон підписників, Стелло, — Крістіан дивився на мене без усмішки, але його очі світилися легким натяком на веселощі. — Станом на годину тому.

Один мільйон підписників.

Я ніяк не могла вже досягти цього рубежу. Коли я перевіряла вчора ввечері, було тільки... дев’ятсот дев’яносто шість тисяч, плюс-мінус кілька сотень.

Боже мій.

З огляду на те, як швидко я зростала відтоді, як почала «зустрічатися» з Крістіаном, чотири тисячі нових підписників за одну ніч були цілком у межах можливого.

— Якщо не віриш мені, перевір сама, — він ніби прочитав мої думки.

Я відвела погляд від Крістіана і дістала телефон. Легке тремтіння сколихнуло мою руку, коли я відкрила свій профіль і навела номер угорі.

1 мільйон.

Один мільйон підписників.

О. Мій. БОГ.

Поспіх від перегляду цього числа був настільки сильним, що в мене запаморочилося в голові.

Я знала, що врешті-решт це станеться, але насправді досягнення цієї віхи було сюрреалістичним.

Трепет пробіг по моєму хребту.

Я це зробила.

Я це зробила!

Усмішка вирвалася назовні й мені знадобилася вся моя сила волі, щоб не підстрибнути й не закричати, як дванадцятирічна дитина на концерті свого улюбленого поп-виконавця.

Один мільйон був метою відтоді, як я створила свій акаунт. Це була не єдина моя мета, але вона була великою. Золотий квиток. Підтвердження того, що я досягла успіху, що я не припустилась помилки, йдучи шляхом, яким слідувала, і що людям сподобався мій контент, і я їм сподобалась.

Після багатьох років створення контенту й тисяч постів я, нарешті, досягла його.