Спотворена брехня

21. СТЕЛЛА

Того вечора, не маючи жодних інших планів, я супроводжувала Крістіана на вечерю в будинок його друга Данте.

Я познайомилася з Данте тієї ночі зі сніговою бурею, але забула, наскільки він страхітливий. Навіть у простій чорній сорочці та штанах він мав авторитет, що відрізнявся від Крістіана, але був не менш сильним.

Крістіан був відточеним клинком убивці, обтягнутим оксамитом, Данте був молотом, яскраво палаючим зі смертельним наміром. Смертоносний і вражаючий, без будь-якої двозначності щодо шкоди, яку він може завдати, якщо перехреститься.

Його наречена Вівіан, з іншого боку, була відкритою і доброзичливою, з красивими темними очима й теплою посмішкою.

Як не дивно, вона швидко обдарувала цією посмішкою всіх, крім Данте. Заручена пара жодного разу не глянула одне на одного відтоді, як ми з Крістіаном прибули.

— Я не знав, що ти зустрічаєшся з Крістіаном, коли зустрів тебе, — глибокий голос Данте відвернув мене від моєї цікавості й викликав приємне тремтіння по моїй спині. Італійські акценти. Вони робили це зі мною щоразу. — Тепер це має сенс.

Він обдарував суворим поглядом Крістіана, який позіхнув.

Для двох людей, які стверджували, що є друзями, вони не поводилися особливо доброзичливо по відношенню один до одного.

— Що має сенс? — я спитала.

— Який він розсіяний останнім часом, — Данте покрутив вино в келиху. — Хіба ти не згоден, Крістіане?

— Мої рекордні прибутки в цьому кварталі свідчать про протилежне, — протягнув Крістіан. Він поклав руку мені на стегно, дотик був таким недбалим, але власницьким, що жар пронизав мене до глибини душі.

— Не твій бізнес в біді, — сухо сказав Данте.

Крістіан дивився на нього з такою ж цікавістю, як людина, що слухає рекламну презентацію страховки. Він провів великим пальцем по моїй голій шкірі. М’яко, лише один раз, але цього було достатньо, щоб затуманити мої думки.

Я була так зосереджена на теплому дотику його руки, що не могла зосередитися ні на чому іншому, навіть на смачній їжі.

Що не так зі мною?

Я ніколи не втрачала голову через такого хлопця. Це збивало з пантелику.

Вівіан вчасно перервала напругу, що назрівала:

— Ви зі Стеллою — чудова пара, — вона кинула на Крістіана веселий погляд. — Я ніколи не думала, що доживу до того дня, коли в Крістіана Гарпера з’явиться дівчина.

— Я теж, але Стелла застала мене зненацька, — відповідь була такою теплою та інтимною, що я майже повірила.

Моє серцебиття почастішало, коли метелики в моєму животі знову сказилися.

Я зробила великий ковток вина, щоб заспокоїти їх.

Це просто для шоу. Це нереально.

Крістіан одягнув невимушену прихильність так само легко, як один зі своїх костюмів. Не було жодних підстав вважати, що його дії були чимось більшим, ніж гра в нашу хитрість.

За винятком нашого майже, але не справжнього поцілунку два тижні тому, він ніколи не показував, що хоче, щоб ми були справжніми.

Звичайно, коли справа дійшла до сталкера, він зробив усе можливе, але це було буквально питання життя і смерті. Це не означає, що я йому подобалася.

Привабив мене? Можливо, але я не думаю, що він хотів чогось більшого, ніж секс.

У мене запаморочилося в голові. Усе здавалося надто заплутаним після того, як він поцілував мене сьогодні, навіть якщо це було просто для того, щоб відволікти мене від моїх нервів.

Я твердо вірила, що якщо хтось показує вам, хто вони такі, вірте їм. І Крістіан знову і знову вказував, що його не цікавлять справжні стосунки.

Того дня, коли люди перестануть думати, що можуть змінити когось, хто не хоче змінюватися, стане днем, коли буде розбито менше сердець.

Одного разу мені захотілося справжніх стосунків, але я ні на секунду не думала, що коли-небудь зможу змінити Крістіана Гарпера.

Це просто для шоу. Це нереально.

На щастя, напруга, що охопила стіл, поступово розвіялася в міру того, як вечеря тривала, потопаючи в хороших напоях і хорошій їжі.

На той час, коли страву подали, навіть Вівіан і Данте розмовляли одне з одним, хоча їхні розмови здебільшого зводилися до того, щоб просити іншого передати їжу.

Але хто б що не говорив, половина моєї уваги залишалася налаштованою на Крістіана. Він сидів за кілька дюймів праворуч від мене, його присутність — живий, дихаючий подразник, який заповнив мої легені та затуманив мої думки.

Легкі посмішки, дражливі слова і золотиста шкіра в тьмяному світлі й винному тумані.

Я вперше побачила його в такій розслабленій обстановці й нарешті зрозуміла, як люди можуть піддатися його чарівності та недооцінити його.

Незважаючи на всю його турботу й піклування про мене, я жодного разу не засумнівалася в безжалісності, що ховалася за його цивілізованою зовнішністю. Але тут, спостерігаючи, як він сміється та жартує з невимушеною грацією, я майже повірила, що він не більше ніж багатий плейбой, який має на думці тільки гроші й гарні часи.

Крістіан повернувся, щоб відповісти на запитання Вівіан, але його великий палець ще раз повільно провів по моїй шкірі.

Це просто для шоу. Це нереально.

На моєму лобі виступила крихітна крапля поту. На мені була сукня без рукавів, але я горіла.

— Як ви з Крістіаном познайомилися? — я запитала Данте, щоб відвернути увагу від дотиків Крістіана і тому, що мені було по-справжньому цікаво.

Я не зустрічала нікого з інших друзів Крістіана (Брок і Кейдж не беруться до уваги, оскільки вони працювали на нього), і мені дуже хотілося дізнатися їхню передісторію.

— Я був його першим клієнтом, — Данте відкинувся на спинку стільця. — Він був хлопцем, який щойно закінчив коледж...

— Ти на три роки старший за мене, — втрутився Крістіан.

— Я ризикнув. Найкраще і найгірше рішення, яке я коли-небудь приймав, — Данте проігнорував його.

— Найгірше? — Крістіан усміхнувся. — Ти пам’ятаєш, що сталося в Римі? — він повернувся до мене, а Данте закотив очі. — Ми перевозили коштовності в новий магазин у місті...

Посмішка торкнулася моїх губ, коли він розповів історію про те, як він запобіг втраті Russo Group алмазів на мільйони доларів.

Не тому, що історія була смішною, а тому, що Крістіан був найбеззахиснішим з усіх, кого я коли-небудь бачила.

Він був настільки розважливий і весь час контролював себе, що бачити, як він розслабляється в компанії друзів, було все одно, що зазирнути за лаштунки на справжнього його.

Це було класно.

Краще, ніж класно.

Якби він поводився так увесь час...