Спотворена брехня

54. СТЕЛЛА

Весілля Алекса і Ейви відбулося на початку жовтня на чудовому винограднику у Вермонті. Приголомшливе червоне, помаранчеве і жовте листя перетворило обстановку на осінню казку, а гарне небо огорнуло нас листом блакитного, нагрітого сонцем шовку.

Бріджит, Джулс і я стояли по один бік екстравагантної квіткової весільної арки в однакових сукнях подружок нареченої, а Алекс, Джош, Різ і Крістіан стояли по інший. Спочатку Алекс не хотів нікого, окрім шафера, але Ейва переконала його у зворотному.

Піднявся шелест листя, перш ніж знайомі мелодії весільного маршу наповнили повітря, і з’явилася Ейва.

Я нечасто плакала на публіці, але сльози пощипували мені очі, коли вона йшла по проходу під руку з Ральфом.

Ральф був старим інструктором Алекса з крав-мага і найближчим батьком Алекса і Ейви в ці дні. Вони відвідували його кожен День Подяки, і його обличчя світилося від хвилювання, ніби вона була його справжньою донькою.

— Я плачу? — прошепотіла Джулс поруч зі мною. — Не можу зрозуміти, вітер це чи ні.

— Ні, — сказала я крізь усмішку. Я не дивилася на неї, побоюючись, що будь-який рух розіб’є колодязь, в якому містилися мої сльози. — Я?

— Ні... Ну, трохи. Але наша туш водостійка, тож усе гаразд.

— Тсс, — прошипіла Бріджит. — Ніхто не плаче, — вона обережно витерла сльозу зі щоки.

Ейва підійшла ближче.

Спідниця її чудової сукні у формі русалки волочилася за нею хмарою м’якого тюлю, мережива і шовку, прикрашеного хвилястими текстурами, що нагадували гребені океанських хвиль.

Її обличчя сяяло, очі блищали, а усмішка була ще яскравішою. Вона виглядала такою вродливою і щасливою, що мої груди зігрілися, і я більше не відчувала осіннього холоду.

Бріджит першою з моїх подруг вийшла заміж, але весілля Ейви вийшло на новий рівень. У неї та Алекса було, можливо, найтемніше минуле і найтернистіший шлях до їхнього довгого і щасливого життя. Бачити, як вони долають усе це, щоб нарешті бути разом, було неймовірно.

Навпроти нас Алекс своєю нерухомістю нагадував статую. Він завжди був налаштований на Ейву, але в той момент він подивився на неї так, ніби світ був нічним небом, а вона була єдиною існуючою зіркою. Цього разу його очі не були приховані під шаром льоду. Любов сяяла так ясно і яскраво, що затьмарила сонце.

Воно посилилося, коли Ейва підійшла до вівтаря, і він пробурмотів щось, від чого її щоки порожевіли від задоволення. Їхні погляди затрималися один на одному, перш ніж вони повернулися до пастора, який почав офіційну церемонію.

— Любі закохані, ми зібралися тут сьогодні, щоб відсвяткувати святе одруження Алекса Волкова та Ейви Чен...

Поки його промова тривала, мої очі зустрілися з Крістіановими.

Наші губи зігнулися й наші погляди затрималися, перш ніж ми знову звернули увагу на весілля.

Стара, невпевнена в собі я, продовжувала б перевіряти, щоб підтвердити, що він все ще був там і що він не був фантазією, яку я придумала.

Справжня я знала, що це не так.

Він був справжнім, і що б не сталося, він завжди буде поруч.

***

Прийом того вечора проходив у ресторані виноградника, який розчистили, щоб звільнити місце для танцмайданчика, двох довгих банкетних столів і сцени з живою музикою. Відкриті дерев’яні балки перехрещували простір, надаючи йому вигляду сільської чарівності, але не було нічого сільського ні у виготовлених на замовлення порцелянових тарілках з гравіюванням, ні в розкішних квіткових композиціях на п’ятдесят тисяч доларів, ні у всесвітньо відомій співачці, яка співала на сцені.

Як і очікувалося, Алекс не пошкодував грошей.

— Ти повинна була попросити в нього ванну з діамантами, — сказала Ейві Джулс. — Він би це влаштував.

Ейва потребувала перепочинку після всього того, що вимагалося від нареченої, тому Бріджит, Джулс і я відвели її в закуток, доки решта гостей пили й танцювали.

— Джулс, — терпляче сказала Ейва. — Що б я робила б із діамантовою ванною на своєму весіллі?

— Прогулювалася б навколо неї, як багата сука, якою ти і є. І я кажу це найніжнішим чином, — очі Джулса лукаво блиснули. — Або ти могла б роздати їх своїм гостям, особливо твоїм чудовим подружкам нареченої, які не принесли тобі неприємностей у Барселоні.

Я хмикнула при згадці про дівич-вечір Ейви.

— Джулс.

— Що? Це була невинна розвага. Хто знав, що Алекс так засмутиться через чоловіків-стриптизерів? Це був дівич-вечір.

— Я думаю, це були не стриптизери, а пробудження в незнайомому готелі на Ібіці, — сухо сказала Бріджит.

— Думаю, і те, і інше, — вирішила я.

У нас усе було добре, але хлопці були не задоволені, коли дізналися про все. Чесно кажучи, вони не повинні щось пред’являти нам після того, що трапилося з ними та банановим джамбо.

— Друі, будь ласка, — Ейва підняла руку, виглядаючи засмученою. — Жодних діамантів, жодних розмов про Барселону.

— Добре, — пробурчала Джулс. — Але я думала, що подорож була веселою. Це було схоже на повернення до коледжу.

— Що було схоже на повернення до коледжу? — Алекс підійшов з Джошем, Різом і Крістіаном на буксирі. Він поцілував Ейву в лоб і вона пригорнулася до нього, її усмішка розцвіла так широко, що я посміхнулася.

— Минулої ночі, — м’яко сказала Бріджит, перш ніж Джулс встигла розірвати артерію Алекса, згадавши про це. — Вечір для дівчаток. Прямо як у коледжі.

— Ви говорили про Іспанію, чи не так? — пробурмотів Крістіан, коли тема розмови змінилася.

Він обійняв мене ззаду, огортаючи теплом і пряністю.

— Я переконана, що ти вмієш читати думки.

Його сміх прокотився по моєму хребту.

— Ваші винуваті вирази щоразу видають це, — він поцілував мене в шию. — Ти маєш чудовий вигляд, метелику.

Поколювання пробігло від того місця, де його губи торкнулися моєї шиї, до решти тіла.

— Ти теж. Тобі личить бути дружком, — піддражнила я.

— Не звикай до цього. Я зробив це тільки тому, що винен Волкову послугу, — сухо сказав він. Вочевидь, Алекс наглядав за його справами або чимось іще під час нашої поїздки до Італії. — Знаєш, на що схоже спілкування з Джошем так часто? Ти б бачила його і цей клятий банан на парубочій вечірці.

Я придушила сміх.

— Тобі краще подбати про Ейву, — тепер говорив Джош. — Якщо з нею щось трапиться, якщо її з’їсть дикий звір або щось на кшталт того, я вистежу тебе і скористаюся скальпелем у способи, які не схвалені медичною комісією.

Різ фиркнув, а Алекс скоса подивився на свого шафера.

— Як ти думаєш, що ми будемо робити в наш медовий місяць?