Страница 141 из 167
45. КРІСТІАН
Я не повертався додому до другої години ночі.
Мої кроки луною відлунювалися від мармурової підлоги дорогою до офісу. Я став ненавидіти прогулянку від парадних дверей. Я пройшов повз занадто багато тихих кімнат і занадто багато привидів наших спогадів.
Стелла прожила зі мною всього кілька місяців. Я жив один протягом багатьох років без неї і був у порядку. Але тепер, коли вона пішла, пентхаус здавався порожнім, наче з нього висмоктали все серце і душу, залишивши після себе лише порожню оболонку.
Двері мого кабінету беззвучно відчинилися, і я опустився на своє місце, не вмикаючи світла. Я знищив усі файли, які в мене були на Стеллу, наступного дня після того, як вона їх знайшла, але їхня фантомна присутність зіпсувала те, що раніше було притулком. Проте я віддав перевагу офісу у своїй спальні, де її м’який аромат затримався на простирадлах і подушках кілька тижнів по тому. Іноді я чув її сміх. В інших випадках я перевертався і міг заприсягтися, що вона була поруч зі мною, дражнивши мене, як завжди.
Я відкинув голову назад.
Скотч і адреналін із турніру з покеру залишилися в моїй крові.
Брок був великим переможцем. Він був не на чергуванні, бо Стелла була вдома всю ніч, але я не привітав його. Мені було важко дивитися на нього, коли він нагадував мені про неї.
Ще важче було не запитати про неї.
Я наказав йому негайно попередити мене, якщо вона опиниться в небезпеці, але в іншому її нинішнє життя залишалося загадкою.
У мене теж виникла спокуса зателефонувати Джулс для інформації. Вона була винна мені за те, що я витягнув її зі скрутного становища торік, і вона була однією з найкращих подруг Стелли. Якщо хто і знав, що думає і відчуває Стелла, так це вона. Останнє прохання Стелли до мене було єдиним, що стримувало мене. Це був привід, який я міг легко зламати, але він сковував мене краще, ніж залізні кайдани.
Я почувався до біса безглуздо через те, що так сумував за нею, і ще безглуздіше через той механізм виживання, який у мене виробився відтоді, як вона пішла. Я підняв голову і відкрив секретну скриньку, у якій раніше зберігалися її файли. Тепер вона була заповнена листами, яких я ніколи не надсилав.
По одному за кожен день нашої розлуки.
Раніше я висміював таку дурну, жалюгідну поведінку. Якби «Минулий Крістіан» побачив мене зараз, він би пристрелив мене і позбавив страждань.
Мені було все одно. Листи були єдиним способом, яким я міг поговорити з нею цими днями, і їхнє написання було майже терапевтичним.
Вони охоплювали найрізноманітніші теми, від фрагментів мого дорослого життя до моїх улюблених книжок і до того, як сильно я зневажав клоунів (я був переконаний, що вони були дияволом у людській подобі, але менш кумедними). Листи були схожі на розділи з окремих книг, змішані в хаосі, з якого складалося моє життя.
Єдине, що їх об’єднувало, це те, що всі вони були для неї.
Стелла сказала, що нічого про мене не знає, тож я вилив їй усього себе.
Я взяв ручку і почав писати нічний лист. Коли я закінчив, втома затуманила мій зір, але я акуратно запхав записку в шухляду столу разом з її побратимами.
Замість того, щоб піти у свою спальню, я залишився у своєму кабінеті Й дивився у вікно на темне нічне небо.
Моя колекція рослин стояла на підвіконні, вимальовуючись у місячному світлі.
Їм просто потрібно трохи любові й уваги, щоб процвітати.
Я поливав їх і дбав про них неухильно відтоді, як поїхала Стелла. Вона любила ці рослини. Але як би я не дбав про них, вони все одно виглядали сумними і млявими, ніби знали, що їхня звичайна опікунка пішла і ніколи не повернеться.
— Я знаю, — сказав я. Я не міг повірити, що опустився до розмов із рослинами, але ось ми тут. — Я теж за нею сумую.
***
30 липня
Стелло,
У мене є зізнання: я ніколи не хотів домашньої тварини, навіть коли був дитиною.
Одного разу мої батьки запитали мене, чи хочу я цуценя, і я недвозначно відповів їм, що не хочу.
Це не тому, що я ненавиджу тварин. Я просто завжди думав, що це занадто багато роботи за занадто маленьку винагороду. Я не розумів, чому хтось може привести у свій дім собаку або кішку, ставитися до неї як до своєї дитини і любити її роками, коли вони знають, що тривалість життя цієї тварини набагато коротша, ніж їхня власна.
Вони немов просили, щоб їхнє серце було розбите.
Тепер я розумію.
Це тому, що час, який вони провели разом, коштував розбитого серця.
Перш ніж ти розсердишся, я не порівнюю тебе з твариною. Але якби в мене була можливість повернутися в минуле і піти з кафе за хвилину до того, як ти проходитимеш, або залишитися в моєму офісі, замість того, щоб зайти в квартиру в день, коли ви підписали договір оренди, я б цього не зробив.
Навіть знаючи, чим це закінчиться.
Навіть знаючи, що врешті-решт мені розіб’ють серце.
Тому що всі найпрекрасніші дні мого життя були з тобою, і я не проміняю це ні на що на світі.
Я волів би бути нещасним зараз, після того, як ти мене полюбила, ніж бути щасливим, ніколи не знаючи тебе.
***
6 серпня
Стелло,
Пам’ятаєш, як ти зіткнулась зі мною у вестибюлі тієї ночі, коли ми підписали угоду? Ти згадала, що побачення має включати вечерю, напої та рукостискання. Або, як альтернатива, обійматися на лавці з видом на річку, а потім шепотіти солодкі дурниці та цілуватися на ніч.
У той час це була найжахливіша річ, яку я коли-небудь чув, але якщо ти коли-небудь повернешся до мене... Я все спланував.
Ми повечеряємо в моєму улюбленому італійському ресторані в Колумбія-Гайтс. Це крихітне місце, ледь здатне вмістити дюжину людей одночасно, але вони роблять другі найкращі ньоккі у світі (після моєї бабусі).
Її тут більше немає, але коли я був дитиною, то приходив до неї додому після школи, і вона годинами вчила мене готувати. Крім часу, проведеного з тобою, ці дні були для мене найщасливішими. Сміятися з нею на кухні, розкачувати тісто і обсипати себе борошном, поки фоном грає улюблена нею стара музика шістдесятих.
Її ньоккі були моєю улюбленою стравою. На жаль, її рецепт був загублений після її смерті, але коли я спробував їх в цьому ресторані... вони були найближчими до того, як вона їх готувала.
Я знаю, що пішов по дотичній, але я хотів поділитися цією історією з тобою. Я ніколи нікому не розповідав про те, як навчився готувати.