Спотворена брехня

44. КРІСТІАН

Щорічний покерний турнір Harper Security проходив у багатоцільовому приміщенні компанії, яке було перетворено на міні-казино з відкритим баром і півдюжиною покерних столів.

Зазвичай це обмежувалося тільки персоналом. Цього року я порушив власне правило і запросив Різа, який одного разу був у місті без Бріджит на якомусь дипломатичному заході, і Алекса, як подяку за те, що він доглядав за всім, поки я був в Італії. Джош був запрошений за замовчуванням, оскільки він наполіг на тому, щоб приєднатися до нас, коли дізнався, що Алекс буде присутній.

Я дозволив йому. У мене було занадто багато інших приводів для занепокоєння, крім його ілюзій, що я намагаюся вкрасти його найкращого друга.

Ми вчотирьох сіли за столик біля барної стійки. Повітря було наповнене звуками сміху, дзенькоту склянок і перетасування колод, але веселощі не могли полегшити мій похмурий настрій.

— Скільки покерних турнірів ти відвідав в минулому? — підозріло запитав Джош в Алекса.

— Я ж сказав, це мій перший, — роздратування відбилося на обличчі Алекса.

— Просто переконуюся, — Джош витягнув карту зі своєї колоди і кинув її на стіл. Чирвовий король. — Оскільки ти зіграв з ним десятки шахових партій, — він ткнув у мене великим пальцем, — і я не знав про це буквально роками.

Алекс зітхнув.

— Якщо ти будеш знову і знову ставити одне й те саме запитання, можеш піти, — крижаним тоном сказав я. У мене не було часу на дурниці Джоша.

— Хтось не в дусі, — він підняв брову. — Це тому, що Стелла розлучилася з тобою?

Моя щелепа стиснулась, а Алекс і Різ сховали свої усмішки за картами.

Я проробив пристойну роботу, не думаючи про Стеллу сьогодні ввечері, поки про неї не згадав клятий Джош Чен.

— Ти не можеш вбити гостя,

— нагадав мені голос у моїй голові.

Взагалі-то, я міг робити все, що захочу, але тоді мені доведеться мати справу з Алексом. Я також припускав, що Стелла не буде надто рада, якщо я вб’ю брата її найкращої подруги.

— Я не в настрої. Ти просто дратуєш.

Я не знав, що Стелла розповіла своїм друзям про нас, але оскільки вона переїхала до будинку Алекса й Ейви, було очевидно, що ми більше не разом.

— Можливо, але, принаймні, я не самотній, — Джош знизав плечима.

Моя рука сіпнулася до пістолета.

— Продовжуй провокувати його і він уб’є тебе, — Різ знав мене занадто добре. Він мовчав більшу частину ночі, але коли він дивився на мене, його очі світилися гумором.

— Щось смішне? — я викинув карту, не дивлячись на неї.

— Насправді, так. Крістіан Гарпер хандрить через дівчину, — протягнув він. — Ніколи не думав, що доживу до цього.

Мігрень охопила мою голову.

— Я не хандрю, — мені знадобилася вся моя сила волі, щоб не збити лайнову усмішку з його обличчя. — Я не хандрю.

Те, що я робив останні кілька тижнів, не було хандрою. Це була... обробка.

— Це не те, що сказав Алекс, — Як завжди, Джош втрутився, хоча розмова не мала до нього жодного стосунку. — Він сказав, що ти прийшов до нього додому в сльозах того дня, коли в’їхала Стелла.

— Я не був у клятих сльозах!

У кімнаті стало тихо, коли всі голови повернулися в мій бік.

Я побачив краєм ока, як рот Брока відвис, а брови Кейджа злетіли.

Я ніколи не кричав.

Ні тоді, коли я дізнався про крадіжку Магди, ні коли лайно пішло шкереберть на роботі. Але це були пекельні два тижні, і я користувався своїм списком, щоб потрахати людей, коли в мене був поганий день.

Було так багато комп’ютерів, які я міг зламати, перш ніж вони втратили свій блиск. Я б доклав більше зусиль для створення нового списку імен, якби думав, що це допоможе, але це не так.

Мені не потрібно було більше людей, щоб трахати їх.

Мені потрібна була Стелла.

— Ой. Мабуть, я неправильно запам’ятав, — м’яко сказав Алекс.

Якби я не знав краще, я міг би заприсягтися, що це був сміх у його очах.

— Пам’ятаєш, коли ти сказав мені все це лайно після ситуації з Бріджіт? — Різ був практично зловтішався, виродок. — Ти сказав, що кохання — це, цитую, стомлююче, нудно і непотрібно. Закохані люди «найнестерпніші на планеті», — його усмішка стала ширшою. — Хочеш забрати слова назад?

Мої зуби скреготали від роздратування.

— Це дуже турбує, що ти можеш цитувати мене слово в слово. Знайди нове хобі, Ларсен. Зациклюватися на мені шкідливо, — відсунув стілець, занадто роздратований, щоб сидіти далі.

— Куди ти йдеш? Твоя черга! — Джош протестував. — Ми в середині гри!

Я проігнорував його і пішов зі сміхом Різа за моєю спиною та роздратуванням, що пробігає по моїх венах. Я сказав те, що він процитував. Тепер я був одним із тих нестерпних ідіотів, які сумують за єдиною жінкою, яка коли-небудь розбила їм серце.

Карма була ще більшою стервою, ніж доля.

Я увійшов на кухню і налив собі ще випити. Це була тільки друга склянка за ніч. Я заздалегідь розставив пастку для зрадника, але про всяк випадок мені потрібно було тримати голову в чистоті. Четверо підозрюваних. Чотири різних шматочки інформації, які я випадково вставив у розмову про те, як я розробив новий пристрій, що зробив Сциллу схожою на дитячу гру.

Зрадник не зміг би чинити опір тому, щоб злити цю інформацію Sentinel. Як тільки він це зробить, мені потрібно лише поглянути на деталі того, що просочилося, щоб точно визначити щура. Це була проста пастка, але вона спрацьовувала щоразу. Мені просто потрібно було зібрати всіх підозрюваних в одній кімнаті, щоб я міг вести бесіди, не викликаючи підозр. Усі мої люди знали, що я не обговорював ці речі телефоном.

І якщо зрадник був тим, ким я його вважав...

Я осушив свою склянку.

Моє життя котилося під три чорти, і алкоголь був єдиним, що допомагало мені почуватися краще в ці дні.

Це і листи.

Мої думки метнулися до шухляди столу.

— Привіт, — грубий голос Різа потягнув мене назад на кухню. — Тобі добре?

— Краще не бувало, — їдкі укуси моїх слів напружили повітря.

Він притулився до стійки і схрестив руки на грудях. Його погляд перемістився з моєї стиснутої щелепи на мій порожній стакан і назад.

— Тобі погано, — його колишній сміх зник, змінившись співчуттям.

Я не відповів.

— Як сильно ти проїбався? — коли я промовчав, його брови піднялися. — Неймовірно сильно, так?

— Це завжди так, — Різ зітхнув. — Хоч би що ти зробив, це, мабуть, не так погано, як ти думаєш. Стелла — одна з найприємніших людей, яких я знаю. Вона пробачить тебе. Їй просто потрібен час.