Спотворена брехня

33. КРІСТІАН

Їй снились сни. Я зрозумів це з того, як зігнулися її губи, і з тихих звуків, які вона видавала уві сні.

Мені було цікаво, про що вона мріяла і чи включав цей сон мене. Якщо ні, то це неприйнятно. Я ніжно поцілував її в плече і власницьки обійняв за талію.

Чи то в раю, чи в пеклі, уві сні, чи в реальному житті, Стелла була моєю.

І я ні хріна не збирався ділитись.

Вона поворухнулася і злегка чарівно позіхнула, перш ніж її очі відкрилися й зустрілися з моїми.

— Доброго ранку.

Посмішка торкнулася моїх губ від її сором’язливого тону.

— Доброго ранку, метелику. Солодко спала?

— Ммм... — вона потягнулася і притулилася ближче до мене.

— Що тобі снилося?

— Я не пам’ятаю. Щось пов’язане з човном? Я все збираюся почати вести щоденник сновидінь, але завжди забуваю.

Я вирішив не питати, що таке щоденник сновидінь.

— Ти була одна уві сні? — недбало запитав я.

— Хм, тепер, коли ти згадав про це, зі мною в човні хтось був, — сказала вона. —Темне волосся, засмагла шкіра, трохи старший за мене, але дуже красивий...

Самовдоволена усмішка ковзнула моїми губами.

— Я згадала. Це був Рікардо! — стелла клацнула пальцями.

Вона верескнула від сміху, коли я перевернув її і затиснув їй руки над головою.

— Ти думаєш, це смішно, — проричав я, але посмішка загрожувала вислизнути з-під іскорки в її очах.

— Я говорила тільки правду, — піддражнила вона. — Не кажи мені, що ти ревнуєш до сну. Я не думала, що ти виявишся одним із тих хлопців, які стають прилипливими після сексу.

— Я ж казав тобі, Стелло. Я ревную до всього, що стосується тебе, — щось темне і власницьке ворухнулося в моїх грудях. — І це був не просто довбаний секс.

Секс був угодою, чимось, чим люди займалися, щоб скоротати час і знайти фізичне звільнення. Будь-хто міг зайнятися сексом. Але ніхто не міг розірвати мене на частини і знову зібрати так, як вона.

— Я пожартувала, ворчуне, — Стелла підняла голову і легенько поцілувала мене в губи. — Я не пам’ятаю цей сон, але якщо й пам’ятаю, то впевнена, що в ньому був ти.

— Ти говориш це тільки для того, щоб мені стало краще, — проворчав я.

— Це працює? — її губи сіпнулися.

— Ні, — але мої плечі розслабилися й я відпустив її зап’ястя, коли її сміх пронизав мої груди.

Я думав, що Стелла вже втратила свою таємницю. Ми прожили разом два місяці, мені мало вже набриднути і рухатися далі. Але що більше я пізнавав її, то більше вона проникала в моє єство.

Вона була дослідженням контрастів, найзахопливішою загадкою, з якою я коли-небудь стикався: сила і вразливість, спокій і хаос, невинність і розпуста. Жінка, чия ніжна посмішка заспокоювала дикого звіра всередині мене, була тією ж самою жінкою, що вивільнила його своїми криками і благаннями про більше. Щоб я взяв її і відзначив як свою.

Стелла Алонсо поглинула мій світ так, що повернутися було неможливо. Було тільки «до» і «після» неї.

Ми полежали там деякий час і поринули в затишну тишу, перш ніж вона знову заговорила.

— Хотілося б, щоб ми могли залишитися довше, — її задумливий подих стиснув моє серце. — Я поки що не хочу повертатися в місто. Я навіть не досліджувала острів. Весь цей час це було справою Delamonte.

— Так давай залишимося.

Я прийняв рішення, не подумавши. Схоже, моя установка за замовчуванням давала Стеллі все, що вона хотіла. Я сподівався, що ніхто ніколи не виявить цю слабкість. Це було б катастрофою для мене і для неї.

Її очі розширилися від захвату, перш ніж вона похитала головою.

— Ми не можемо. У тебе робота, а тебе вже три дні немає.

Це було більше, ніж робота. Це був чортів безлад, який вимагав негайного вирішення.

Холодна, раціональна частина мене наполягала на тому, щоб я повернувся до Вашингтона сьогодні, як планувалося спочатку. Залишатися на Гаваях було найгіршим рішенням, яке я міг ухвалити, а я не побудував імперію, ухвалюючи погані рішення.

Але Стелла вперше була на Гаваях, і, незважаючи на її протести, я бачив проблиск надії в її очах. Вона дійсно хотіла залишитися, і я волів би втратити імперію, ніж бачити її сумною через мене.

Шепоти про секрети, які я зберігав, і брехню, яку я говорив, прокралися до того, як я їх розбив.

— Зараз вихідні, — сказав я. — Ми поїдемо в понеділок. Два додаткові дні не завадять.

Сподіваюсь.

— Добре. Я маю на увазі, якщо ти наполягаєш, — її обличчя освітилося.

Мій рот зігнувся в поблажливій усмішці, поки вона базікала про все, що хотіла зробити.

Минулої ночі наш поцілунок на пляжі...

Я б змирився зі своїм вибором. Я більше не буду стримуватися від того, чого хочу. І скільки б я не намагався заперечувати це в минулому, це було те, чого я хотів відтоді, як уперше побачив її. Стелла в моїх руках, щаслива і моя .

Але як би чудово все не було зараз у нас, я знав, що якщо вона коли-небудь дізнається правду, то зненавидить мене.

Ось чому вона ніколи не має дізнатися.

СТЕЛЛА

Оскільки в нас було лише два дні, щоб дослідити Гаваї, ми з Крістіаном максимально загрузили наш маршрут.

Піші прогулянки, прогулянки на заході сонця, вертолітні тури, відвідування місцевих музеїв і відокремлених пляжів... усе це ми робили. Ми прокидалися на світанку і повертадися в готель після обіду, де годинами вивчали один одного так само ретельно, як і острів.

Чи був він повільним і м’яким, чи грубим і жорстким, секс із Крістіаном був не тільки фізичним, а й емоційним звільненням.

Однак у наш останній день ми зупинилися на чомусь більш стриманому, тому що у Крістіана були збори правління, і нам потрібно було вилітати рано вранці.

Усе було стримано, тому що він планував це як сюрприз, але я була заінтригована. Він узяв під свій контроль наш маршрут, бо був на Кауаї раніше, і йому ще треба було направити мене хибним шляхом.

— Це сюрприз? — я подивилася на припаркований поруч із нами «Харлей», поки Крістіан одягав на мене шолом. — Я ніколи б не подумала, що ти мотоцикліст. Це типу сексуально.

Більше ніж сексуально. У простій білій футболці та джинсах він був нищівним. Однак справа була не лише в одязі.

Два дні сонця й відпочинку зірвали його ретельно вироблену маску, оголивши грайливого, чарівного чоловіка під нею, і я хотіла триматися за нього так довго, як тільки зможу.

— «Типу»? — він підняв темну брову, осідлавши мотоцикл. Двигун заревів, і моя кров затріпотіла.