Спотворена брехня

32. СТЕЛЛА

Вечірка Delamonte мала стати кульмінацією моєї поїздки, святкуванням усього, чого ми досягли за останні три дні.

Замість цього я повністю прокручувала у голові той день.

Спогад про поцілунок із Крістіаном не полишав мене під час десерту, як і примарний дотик його рук. Однією блискавкою на моїй сукні він пробудив у мені більше жару, ніж будь-який з моїх попередніх партнерів від справжнього сексу.

Я придушила його під час вечері, але жар знову розквітнув, коли двері спальні зачинилися за нами.

Ми не розмовляли відтоді, як закінчилася вечеря, але просте очікування того, що може статися, дряпало мою шкіру так самовпевнено, як мозолистий дотик.

Повітря гуло від задишки, коли Крістіан ішов до комода, його струнка, потужна постать розрізала темряву, наче щойно відточене лезо шовку.

Кров загула в моїх вухах і заглушила все, окрім биття серця і м’якого шелесту його рухів.

— Гадаю, у тебе сьогодні немає інших зобов’язань, — його тон був розслабленим, але коли він повернувся, його очі жевріли таким вогнем, що я думала, що згорю від однієї тільки його інтенсивності.

Електричний струм зв’язав наші погляди, коли він зняв запонки з повільною, навмисною точністю, від якої в мене пересохло в роті.

Грубі руки. Очі кольору віскі.

Контролюй себе.

— Ні.

Шепіт спустився донизу і стиснув мої соски у тверді, ниючі точки.

Мої легені ледь розширювалися при спробах вдихнути й видихнути.

— Чудово, — цок. Цок. Звуки його запонок, що б’ються об срібну тацю, луною віддавали в темряві й пульсували внизу живота. — Зніми сукню, Стелло.

Його оманливо-м’яка команда спалила весь кисень у кімнаті й запалила кожну молекулу мого тіла.

Моє дихання збилося.

Це було воно.

Розвилка на дорозі.

Я могла дотримуватися безпечного шляху і сказати йому «ні», або могла відкинути обережність і зробити те, про що кричали моє серце і тіло.

Я витримала погляд Крістіана, потягнувшись за спину.

За хвилину моя сукня калюжею білого шовку розтіклася біля моїх ніг.

Ні ліфчика, ні аксесуарів, тільки крихітний клаптик спідньої білизни і серце, яке занадто швидко б’ється.

Вираз обличчя Крістіана не змінився.

Стоячи там оголеною і відкритою для нього, я б подумала, що він байдужий, якби не його очі. Чорні зіниці наповнилися бурштином, коли він скоротив відстань між нами, і що ближче він підходив, то спекотніше я горіла.

— Скажи-но, — крихітного руху його пальця по моєму стегну було достатньо, щоб мій пульс почастішав. — Ти хочеш сексу чи хочеш, щоб тебе трахнули?

Мої стегна мимоволі стиснулися від того, як він сказав «трахнули». Це було похмуре муркотіння хижака, що грає зі своєю здобиччю, змушує її благати про власну загибель, перш ніж він накинеться.

Єдина різниця полягала в тому, що я не відчувада себе здобиччю.

У мене був вибір і я ніколи не почувалась сильнішою.

Між моїх стегон зібралася волога. Я була настільки мокрою, що відчувала, як вона ковзає по моїй шкірі, але все ще відчувала спокусу вибрати безпечний шлях. Займатися легким, звичайним сексом, де мені не потрібно було оголювати жодну частину себе, крім тіла.

Мій розум боровся з усіма іншими частинами мене за контроль.

«Ти хочеш сексу чи хочеш, щоб тебе трахнули?»

Я так довго тримала свої бажання в клітці, але, можливо, настав час звільнити їх.

Мені не хотілося м’яких поцілунків і ніжних пестощів.

Я хотіла шкіру і кров. Я хотіла, щоб нігті дряпали його спину і синці на моїх стегнах.

Команди. Визволення. Забуття.

Я хотіла цього.

— Я хочу, щоб мене трахнули, — мій шепіт був ледь чутний.

— Я тебе не чую, — його пальці ковзнули по моїх вологих трусиках, і я придушила стогін від чудового тертя.

Збентеження й хіть рівною мірою спалахнули в мені.

— Я хочу, щоб мене трахнули, — повторила я.

Цього разу сильніше, впевненіше, але цього було недостатньо.

— Голосніше, Стелло. Використовуй свій голос, — його голос став жорсткішим, слова безжальними. — Скажи мені, чого ти хочеш.

Він притиснув великий палець до мого клітора, його дотик був настільки ж жорстоким, як і його команда. Розпалене дотепу почуття спалахнуло в мені й заглушило моє зніяковіння.

— Я хочу, щоб мене трахнули! — слова вирвалися з мене, сирі й відфільтровані, за ними послідував жалібний стогін, коли Крістіан потер клітор великим пальцем.

Його посмішка була посмішкою небезпечно звабливого монстра, що обіцяє всякі брудні, розпусні вчинки.

— Це те, про що я думав.

Він зірвав з мене спідню білизну одним різким ривком, перш ніж його рот накрив мій, проковтнувши моє зітхання і наступний стогін, коли він стиснув моє волосся в кулак так сильно, що у мене сльозилися очі.

Сильний ривок пронизав мене до глибини душі, наче їх безпосередньо пов’язував електричний дріт. Мій скальп пульсував у такт із клітором і мій розум був настільки затуманений бажанням, що я не помітила, як ми поворухнулися, поки моя спина не торкнулася ліжка.

Я дивилася, як Крістіан знімає з себе одяг, оголюючи широкі скульптурні плечі і сексуальний V-подібний слід, який веде до його...

Боже мій.

У роті пересохло, коли я побачила його член. Довгий, товстий і твердий, з блискучою краплею передеякулята на кінчику. Він був таким великим, що я мимоволі стиснулась при думці, що він наповнить мене.

Матрац прогнувся під його вагою і його великий палець знову знайшов мій клітор, кружляв і погладжував, поки він не розпух, не потребував і не просив більшого.

— Як би ти хотіла, щоб тебе трахнули, метелику? — він тримав великий палець на моєму кліторі, а інший вводив мене всередину, проникаючи глибше з кожним рухом. Схлип перехопив моє горло, коли моє тіло спалахнуло під його еротичними маніпуляціями. — На спині і широко розкинувшись або на четвереньках, беручи кожен дюйм мого члена в цю тугу маленьку кицьку?

Якби я не загубилася в серпанку похоті, я, можливо, була б збентежена його брудними словами. Але я зайшла занадто далеко, а Крістіан був єдиним чоловіком, про якого я коли-небудь мріяла.

Він був усією темною істотою, про яку не можна було прошепотіти, і брудною справою, якої я таємно жадала.

— Обидва, — ще більше схлипів вирвалося з мене, коли він провів усередині мене іншим пальцем і почав вводити й виштовхувати його — спершу повільно, потім дедалі швидше й швидше, аж доки не знайшов ритм, від якого в мене запаморочилося в голові. — Так сильно, як тільки можеш.