Спотворена брехня

31. КРІСТІАН

Стелла не ворухнулася, хоча натяк на бажання захмарив її очі від моєї оксамитової команди.

— Що ти робитимеш, якщо я не підкорюся? — її тон залишався легким, але електрика в повітрі посилилася, доки вона не просочилася під мою шкіру і не затріщала в моїх венах.

— Залишся у воді й дізнаєшся, — моя посмішка набула більш небезпечного вигляду.

Я б дав їй десять секунд, перш ніж пішов би за нею.

Минуло сорок вісім годин з моменту нашого останнього справжнього спілкування, а я вже жадав її близькості, як наркоман, що жадає наступної дози.

Я відмовився від будь-якого уявлення про відстань між нами. Я був не просто зачарований нею — загадкою, яку потрібно було вирішити. Тепер одержимість здавалася мені простою.

Я потребував її.

— Тобі потрібно попрацювати над тим, щоб вимовити слово «будь ласка». Я обіцяю, що це не вб’є тебе.

Незважаючи на її сухе спостереження, Стелла нарешті рушила. Її висока струнка фігура плавно й граційно прорізала мілководдя, доки вода не стікала з неї, залишаючи по собі лише крихітні блискучі крапельки.

Вона зупинилася переді мною так близько, що я відчув слабкий запах кокосового сонцезахисного крему і зелених квітів, змішаний із солоним поцілунком океану.

Я не вірив у рай і не вірив, що зможу дістатися до нього, навіть якби він існував, але вона пахла саме так, як я собі уявляв, пахне рай.

— Не можу обіцяти того, що ще належить перевірити, мила, — я провів пальцями по зігрітих сонцем коштовностях на її шиї.

Сімдесят тисяч доларів за одну мить наодинці з нею.

Це було варте того.

Ритм її дихання збився.

— Ти… Ти хочеш сказати, що ніколи не говорив слова «будь ласка»?

— Не було необхідності. Люди все одно роблять те, що хочу, — сміх завібрував у моїх грудях від чарівного бурчання Стелли.

— Я повинна була залишитися у воді і змусити тебе сказати «будь ласка», перш ніж я виберуся. Дала б тобі урок, — вона подивилася на мене з цікавістю. — Що ти взагалі тут робиш? Я думала, у тебе є робота.

— Я закінчив, — не все, але решта може почекати. — Я не міг полетіти назад, не відвідавши знімальний майданчик хоча б раз.

— Не впевнена, чи захоплююче дивитися, як я стою і дуюсь, — засміялася вона. Її руки стиснулися на грудях, але жоден з нас не рушив до її одягу, який лежав згорнутим на рушнику за кілька футів від нас.

— Я міг би дивитися, як ти рахуєш кожну піщинку на пляжі й це було б захоплююче.

Я не був терплячою людиною і я не був тим, хто добре справлявся із занепокоєнням. Ось чому мені так подобалися головоломки. Вони давали стимуляцію, необхідну мені, щоб залишатися при здоровому глузді, тому що бог знав, що я не можу покладатися на інших людей, щоб підтримувати інтерес.

Стелла була єдиним винятком. Одна її присутність заворожувала мене більше, ніж будь-який незв’язний монолог про кіно, подорожі або про що, чорт забирай, люди любили говорити.

Її сміх перетворився на переривчасте дихання, почувши переконання в моєму голосі.

— Але якщо ти хочеш знати правду... — моя рука ковзнула від її намиста до тонкого схилу її плеча. — Я не прийшов дивитися фотосесію.

Легке тремтіння пробігло її тілом, коли мій дотик прослизнув донизу по її передпліччю.

— Тоді навіщо ти прийшов? — її запитання розширилося між нами, наче це було найважливіше запитання на пляжі.

— Заради тебе, — я затримався на м’якій голій шкірі над її ліктем. Сонце палахкотіло над головою, але це було ніщо порівняно з іскрами, що спалахували в повітрі. Тисячі тліючих вуглинок впилися в мою шкіру й освітили вогняний слід угору по руці та грудях. — Опусти свої руки для мене, мила. Я хочу тебе побачити.

Це було найближче до прохання в моєму житті.

Тиша огорнула нас і задушила всі залишки слідів безтурботності. На її місці було щось темне і текстуроване, що тиснуло на мої плечі, поки я чекав відповіді Стелли.

Ніжний стовпчик її горла підстрибнув, коли її очі зустрілися з моїми.

Її очі завжди були її найвиразнішою рисою, немов ясні вікна кольору нефриту в її найпотаємніші думки. Кожен страх, кожне бажання, кожну мрію і невпевненість.

Уперше я не міг розібрати, про що вона думає, дивлячись на неї, але відчував, як нерішучість скручує її зсередини.

Ми повільно наближалися до цієї межі в наших стосунках відтоді, як підписали угоду, але ми обидвоє знали, що якщо ми перейдемо її, шляху назад уже не буде.

Мій пульс сповільнився, щоб відповідати нескінченному очікуванню.

Потім повільно, дуже повільно Стелла опустила руки, і мій пульс перейшов від повільного руху до високого, пульсуючи в шаленому ритмі мого серця.

Я не зводив очей з її обличчя, поки вона не встала з руками з боків і рум’янцем під засмагою. Тільки тоді я дозволив своєму погляду ковзнути донизу й насолодитися видовищем переді мною.

Тверді, пишні груди з солодкими коричневими сосками на кінцях, які мені хотілося спробувати. Витончені вигини і витончені кінцівки, що опускалися й піднімалися під милями шкіри, що світилася, наче дорожня карта до раю, якого я ніколи не досягну. І крихітний клаптик білої тканини, що прикривав її найінтимніше місце.

Мій член перетворився на камінь, тоді як звір заворушився в моїх грудях, гарчачи на мене, щоб схопити її й позначити доти, доки кожній людині не стане зрозуміло, кому вона належить.

Мені.

Дихання Стелли було уривчастим, коли вона рухалася під моєю пильною увагою. Вона явно не звикла до того, що хтось так довго дивиться на неї, але коли вона знову обернулася, щоб прикритися, я зупинив її, схопивши за зап’ястя.

— Не треба, — бажання огрубило краї мого голосу. — Тобі не потрібно прикриватися переді мною.

— Я не... Я не... — її горло знову ворухнулося, немов ковтнувши. — Минуло багато часу відтоді, як хтось бачив мене такою, — збентеження вкрило її зізнання.

Шалене полум’я власництва горіло в моєму животі, у тисячу разів гарячіше, ніж коли я застав Рікардо, що втупився на Стеллу після зйомок.

Звісно, я знав, що вона мала бути оголеною перед іншими чоловіками раніше — так само, як я знав, що хочу здерти шкіру з плоті згаданих чоловіків і залишити їх гнити під пекучим сонцем за те, що вони наважилися поглянути на неї.

Ніхто ніколи не був би гідний її.

— Наскільки давно? — моє ліниве прохання не приховувало прихованої небезпеки.

В її очах промайнула настороженість.

— Декілька років.