Спотворена ненависть

— О, звісно. — Джулз поклала руку на груди. — Я покладаюся на твій багатий досвід подружки нареченої. Ти точно знаєш, що входить у цю роль.

Мої кісточки стиснулися. Ми поверталися до наших колишніх суперечок. Зазвичай я б вітав це як ознаку нормальності, але зараз мене це до біса дратувало.

— Зовні за п’ять хвилин, Руда, або я перегну тебе через коліна і відшльопаю по дупі просто тут, на очах у всіх чортових королів, королев і президентів світу, — прогарчав я.

На щоках Джулз з’явився темно-рожевий рум’янець.

— Не вказуй мені, що робити.

— Тоді не випробовуй мене.

Я повернувся на підборах і вийшов із бального залу.

Джулз, мабуть, почула правду в моїй погрозі, тому що вона зустріла мене біля входу на вечірку рівно за п’ять хвилин, її щелепа склалася в уперту лінію.

Ми йшли коридором, поки не дійшли до незамкненої вітальні. Я зачинив за нами двері, а потім... тиша.

Ми втупилися одне на одного, повітря було важким від старих образ і невисловлених слів.

«Ти ніколи не вважав мене достатньо хорошою».

«Я чула, що ти сказав. Ейві».

«То що змінилося? Крім сексу».

Моє роздратування, побачивши її з Ашером, повільно випаровувалося, змінюючись почуттям провини і сорому. Я не знав, що Джулз підслуховує, але все одно почувався засранцем через те, що сказав.

— Про що ти хочеш поговорити? — запитала Джулз, її тон був таким же жорстким, як і її плечі.

— Я хочу... — Я вагався, бажаючи знайти щось більш достатнє, ніж слова. — Вибачитися.

Колись вибачатися перед Джулз Емброуз було б так само боляче, як відрізати собі язик. Тепер же слова вилітали з відносною легкістю.

Я зрозумів, чому Джулз була засмучена. Вона мала рацію. Я поводився як мудак.

Мені слід було вибачитися тієї ночі, але я був так приголомшений відкриттям, що не зміг придумати відповідну відповідь. Не тільки на те, що сталося з Ейвою, а й на її подальші запитання.

«Так що змінилося? Крім сексу».

Усе.

Саме це я і мав би сказати, якби не був занадто сліпий, щоб побачити це, і занадто боягузливий, щоб сказати це.

Ми починали як угода тільки про секс, але це ніколи не було тільки сексом. Навіть коли я думав, що ненавиджу її, я вже пом’якшав щодо неї. Кожна посмішка, кожен сміх і кожна розмова руйнували образ, який я створив у своїй уяві, доки я не залишився з людиною, яку не знав, але не міг відпустити.

— Ти вже вибачився, — сказала вона.

— Ні, не вибачився. — Я зробив ще один крок до неї. — Мені шкода, що я просив Ейву припинити дружбу з тобою. Це було погано.

Джулз відвернулася.

— Усе гаразд.

— Не гаразд. Навіть якщо я не хотів, щоб ти це почула, ти почула. Я образив тебе, і мені шкода.

Вона похитала головою. Сльоза скотилася по її щоці, блиснувши сріблом у місячному світлі, і в моїх грудях щось тріснуло.

— Колись давно ти б ніколи не вибачився.

— Колись давно я був придурком.

— А хто сказав, що ти зараз не придурок?

Невелика усмішка скривила мої губи, але вона зникла, коли Джулз заговорила знову.

— Що ми робимо, Джоше? Це має бути просто секс.

Я твердив собі те саме. Але я до біса втомився прикидатися, що наша угода не переросла в щось більше, що не може бути обмежене правилами, і думка про те, що Джулз вважає, що я використовую її тільки для сексу, навіть якщо вона погодилася на це, змушувала моє серце скручуватися в жорстокий вузол.

У мене не було проблем із сексом без зобов’язань. Чорт, це було все, чим я бавився відтоді, як почав займатися сексом. Але з Джулз це відчувалося неправильно, як зшитий на замовлення костюм, який усе ще не сидів як треба.

— Є різниця між тим, чим щось має бути, і тим, чим воно є, Руда.

Ось воно. Зізнання, тонко завуальоване під двозначність.

Воно затрималося в повітрі, яке стало таким тихим, що я міг чути наростаючий темп дихання Джулз кожне цокання старовинного годинника в кутку.

Тік. Тік. Тік.

Я не знав, коли я перестав ненавидіти Джулз і почав жадати її. Усе, що я знав, це те, що я зробив, і я ніколи не хотів повертатися назад.

— Може, і не повинен.

Я завмер.

— Що, — почав я, мій спокійний голос не відповідав раптовій бурі, що вирувала в моїх венах, — це має означати?

Джулз підняла підборіддя, але в її голосі я вловив дрібне тремтіння.

— Це означає, що ми повинні зустрічатися з іншими людьми. Наша угода не є винятковою. Настав час скористатися цим пунктом.

Темний, потворний звір підняв голову і заричав у моїх грудях.

— Цьому не бувати.

З ким, блядь, вона може хотіти зустрічатися? З Ашером Донованом? Цей виродок був запеклим бабієм, і він навіть не жив у Вашингтоні.

— Такі правила, — зауважила Джулз.

— Правила змінюються.

— Ні.— Вона позадкувала назад, в її очі закрався натяк на паніку. — Тільки не в нас.

— Раніше в тебе ніколи не було проблем із порушенням правил.

Я зробив крок до неї, вона відступила. Простий, безперервний танець, який закінчився, коли її спина була притиснута до стіни, і менш ніж дюйм відділяв її губи від моїх.

— Чого ти так боїшся, Руда? — Моє дихання пробігло по її шкірі.

— Я нічого не боюся.

— Нісенітниця.

— Все мало бути просто.

— Це не просто.

У ній не було нічого простого.

Джулз була найскладнішою, найчарівнішою людиною, яку я коли-небудь зустрічав.

Вона заплющила очі.

— Чого ти хочеш від мене? — запитала вона смиренно.

Ще одна сльоза скотилася по її щоці. Я витер її великим пальцем, у мені піднявся лютий захист.

Я не знав, чого хочу від неї, але я знав, що хочу її. Я знав, що вона переслідувала мої думки і вторгалася в мої сни, поки вона не стала єдиним, що я міг бачити. І я знав, що бути з нею — один із небагатьох випадків, коли я справді почувався живим.

— Я хочу тебе. — Мені не потрібно було вдягати правду в витіюваті слова, вона була досить сильною сама по собі. — Ми не зустрічаємося з іншими, Руда. Мені байдуже, якими були початкові умови нашої угоди. Хочеш знати чому?

Важкий ковтальний рух порушив тонкі лінії її горла.

— Чому?

Я опустив голову і провів рукою по її волоссю, притягуючи її ще ближче до себе.

— Тому що ти моя, — сказав я їй у губи. — Дозволь іншому чоловікові доторкнутися до тебе, Джулз, і ти дізнаєшся, що я можу так само легко позбавити людину життя, як і врятувати.