Страница 84 из 179
— Не смій грубити мені. — Аделін кинула розпечені щипці на стіл і різкими, сильними рухами провела гребінцем по волоссю, знищивши всю мою роботу. — Ти зробила це спеціально, так? Ти хочеш, щоб я була потворною. — На її очах виступили сльози. — Тепер мені доведеться виправляти твій безлад.
Зуби сильніше впилися в губу, поки мідний присмак крові не наповнив мій рот. Її волосся зовсім не виглядало як гніздо. Вона мала чудовий вигляд, як завжди. Моя мама була вже не такою молодою, як на фотографіях з конкурсів краси, які вона розвішувала по всьому будинку, але її шкіра все ще була гладенькою і без зморшок. Її волосся було темно-руде, а її тіло було предметом заздрості всіх жінок у місті.
Усі говорили, що я схожа на неї, особливо тепер, коли моя шкіра очистилася і я нарешті почала носити справжній бюстгальтер. Хлопчики почали звертати на мене увагу, зокрема Біллі Велч, найсимпатичніший хлопчик у моєму восьмому класі.
Я думала, що мама зрадіє, що я схожа на неї, але щоразу, коли хтось згадував про це, її обличчя похмурішало, і вона придумувала привід, щоб піти.
— Іди. Я не хочу більше дивитися на тебе. — Аделіна оглянула мене з голови до ніг. Її гнів збільшувався, поки не перетворився на відчутного монстра, що гарчав у кімнаті. — Іди!
Сльози нарешті полилися по моїх щоках.
Я вибігла з її кімнати до своєї. Зачинила за собою двері й заповзла у своє ліжко, де спробувала заглушити свої ридання подушками. Наші стіни були настільки тонкими, що вона напевно могла мене почути, а мама ненавиділа, коли я плакала. Вона говорила, що це неналежно.
Мої гикаючі ридання заповнили кімнату.
Вона мала повне право злитися. У неї було важливе побачення з найбагатшою людиною в місті, яка могла б вирішити всі наші грошові проблеми, якби вони одружилися, як вона хотіла.
Що, якщо я все зруйную, зіпсувавши їй зачіску? Що, якщо він порве з нею, і вона назавжди зненавидить мене за це?
Раніше ми з мамою були найкращими подругами, але останнім часом я не могла зробити нічого путнього, і вона постійно злилася на мене.
Коли в мене закінчилися сльози, я витерла очі тильною стороною долоні і глибоко, зі здриганням зітхнула.
Усе добре. Усе буде добре.
Наступного разу я зроблю їй правильну зачіску. Тоді мама знову полюбить мене. Я була впевнена в цьому».
Я моргнула, стримуючи печіння в очах при спогаді.
Мій телефон завібрував біля стегна, коли ми під’їхали до готелю. У мене звело живіт, коли на екрані висвітилася фотографія мого прибуття в Атенберг. Мабуть, якийсь придурок в аеропорту сфотографував.
Макс:
Побачив це в блозі зі плітками. Гарний вигляд маєш, Джей.
Макс:
Але ми обидва знаємо, що ти завжди мала гарний вигляд на камеру.
Я ненавиділа ці «випадкові» повідомлення більше, ніж відверто загрозливі повідомлення Макса. Вони були постійним нагадуванням про його присутність у моєму житті. Щоразу, коли я розслаблялася хоч на дюйм, з’являлося ще одне, знову виводячи мене з себе.
Звичайно, це було його наміром. Макс хотів помучити мене невизначеністю, і йому це до біса вдавалося.
Я витерла свої липкі долоні об боки стегон, коли вийшла з машини і увійшла в готель. Алекс, Джош, Ейва, Стелла і я мовчки їхали в ліфті на наш поверх, і мої друзі вже зникли у своїх номерах, коли голос Джоша зупинив мене.
— Я хочу поговорити з тобою.
Я напружилася, мій шлунок знову звело з абсолютно іншої причини. Останнє, що мені було потрібно, це щоб на мене накричав Джош, як ніхто інший.
І все ж, я зробила крок у його номер без заперечень, і двері зачинилися за нами з тихим клацанням.
Ми сильно ризикували, враховуючи нашу близьку зустріч з Ейвою раніше того дня, але зараз це хвилювало мене найменше.
Джош не сказав ні слова, але йому й не потрібно було. Його мовчазний осуд вколов мене, знайомий і пекучий.
Я могла здогадатися, про що він думає.
Що це моя вина. Що я погано впливаю. Що я знову втягнула Ейву в неприємності.
Я завжди була винна.
— Просто скажи це. — Я втупилася в темний телевізор із плоским екраном, що висів на стіні, роздивляючись своє розпатлане волосся і втомлене обличчя. Ця ніч виявилася повним кошмаром. Моєю єдиною втіхою було те, що Бріджит поїхала до того, як усе пішло шкереберть, і в неї не було додаткового стресу перед весіллям.
Моє підборіддя здригнулося, коли Джош наблизився настільки, що тепло його тіла огорнуло мене.
— З тобою все гаразд? — тихо запитав він. Він обхопив мою шию ззаду і помасажував маленькими колами великим пальцем.
Від його дотику в мене в грудях піднявся тиск.
— Ага.
— Джулз, подивися на мене.
Я стиснула губи й похитала головою, боячись, що це зруйнує тендітну греблю, яка стримує мої сльози.
— Джулз. — Джош зробив крок до мене і взяв моє підборіддя між великим і вказівним пальцями. Він нахилив його вгору, змушуючи мене зустрітися з ним поглядом. Видиме занепокоєння зруйнувало його гранітну маску. — Що сталося?
— Нічого. Я втомилася і хочу спати, тож просто накричи на мене, як ти завжди робиш, і покінчимо з цим.
Здивування промайнуло в його очах.
— Про що ти?
Я потерла руки, шкодуючи, що не вдягнула чогось суттєвішого, ніж моя зелена шовкова міні-сукня.
— Сьогодні вночі. Ейву заарештували через мене, я погано впливаю і так далі. Я вже знайома зі сценарієм. Ти ніколи не вважав мене достатньо хорошою.
Уздовж лінії його сильної щелепи здригнувся мускул.
— Я ніколи цього не говорив.
— Але ти думав про це.
Джош опустив руку і провів нею по обличчю.
— Зізнаюся, коли Ейва зателефонувала мені, я був розлючений тим, що ви знову потрапили в неприємності, але більше того, я хвилювався. Не тільки про неї... — Його голос знизився. — Але й за тебе.
— Чому?
— Що «чому»?
— Чому ти хвилювався?
Тиша гула в просторі між нами, настільки натягнута, що загрожувала обірватися будь-якої секунди.
Адамове яблуко Джоша похитнулося від сили ковтка, але він нічого не відповів.
Моє серце стиснулося. Правильно. Я так і думала.
— Ти не мусиш прикидатися, що тобі не байдуже, тільки тому, що ми займаємося сексом.