Спотворена ненависть

Порада Джулз могла підштовхнути мене до того, щоб протягнути невпевнену оливкову гілку, але правда полягала в тому, що я нудьгував за найкращим другом. Я сумував за Алексом, як за найкращим другом. Він був холодним, грубим і буркотливим, але він завжди прикривав мене. У кожній сварці, у кожному поганому дні він був поруч, щоб виручити мене і заспокоїти.

Я зробив ковток пива, щоб заглушити раптове відчуття здавленості в горлі, поки Алекс спокійно потягував свій напій.

Бар почав заповнюватися, і незабаром у приміщенні стало досить гамірно, щоб заглушити тишу, що панувала між нами.

Я допив своє пиво і вже збирався замовити ще одне, коли Алекс втрутився.

— Ще два Macallans. — Він простягнув свою чорну картку Amex по стійці і кинув погляд у мій бік. — За мій рахунок.

Моїм першим спонуканням було відмовитися, але я був не настільки дурний, щоб відмовитися від безкоштовного напою преміум-класу.

— Дякую.

— Нема за що.

Знову мовчання. Боже, це було до біса болісно.

— Як у вас з Ейвою? — запитав я нарешті.

Ейва завжди розповідала про їхні стосунки, але вона була першою справжньою дівчиною Алекса, і мені було до біса цікаво послухати його. Якби я не бачив це на власні очі, я б не подумав, що він здатний на тривалі стосунки.

Обличчя Алекса пом’якшилося.

— У нас усе добре.

— Добре. Це висока оцінка від тебе. — Я не жартував. Найсильнішим позитивним словом, яке я коли-небудь чув від нього, було «нормально».

Вишуканий стейк, приготований всесвітньо відомим шеф-кухарем? Нормально.

Політ на приватному літаку? Нормально.

Закінчити Тейєр найкращим у класі? Нормально.

Для такої розумної людини в нього був обмежений словниковий запас.

— Я люблю твою сестру, — просто сказав Алекс.

Мій келих завмер на півдорозі до губ. Звісно, я знав, що він кохає Ейву, але ніколи в житті б не подумав, що він зізнається в цьому комусь, крім неї.

Алекс, якого я знав, був нетерпимий до сентиментальності. Якщо це була словесна сентиментальність, його терпимість падала до негативних значень.

— Добре. — Я відновив контроль над рухами. Мій стакан торкнувся рота, і віскі потік у шлунок, але шок від заяви Алекса ще не минув. — Тому що якщо ти ще раз образиш її, я витягну цю палицю з твоєї дупи і проткну тебе нею.

— Якщо я ще раз ображу її, я дозволю тобі.

Минула напружена хвилина, перш ніж я видав короткий смішок.

— Ти змінився.

Частина мене оцінила це зростання, а інша частина оплакувала те, скільки часу минуло відтоді, як закінчилася наша дружба. Достатньо, щоб ми стали дзеркальними версіями самих себе — ті самі люди у своїй основі, але викривлені змінами, що відбулися з часом.

— Усі змінюються. Без змін ми могли б і померти. — Це була б надихаюча цитата, якби Алекс не виголосив її з усією емоційністю крижаної брили.

— До речі, про Ейву... — Він погойдував свою порожню склянку між пальцями, вираз його обличчя став ще більш задумливим, ніж зазвичай. — Я сподівався, що ми зможемо поговорити до повернення дівчат.

— Як ти думаєш, чим ми зараз займаємося? Рубаємо печінку?

— Я маю на увазі – поговорити.

Моя посмішка померкла.

Ось він. Гігантський слон, що сурмить у кімнаті.

Ми з Алексом уникали говорити про те, що сталося, з моменту нашої сутички після його розставання з Ейвою.

Як він став моїм другом тільки для того, щоб бути ближчим до мого батька.

Як він використав Ейву і розбив їй серце.

Як він брехав мені сім довбаних років.

Він намагався поговорити зі мною після того, як вони з Ейвою знову були разом, але я ігнорував його, і в нас ніколи не було справжньої, чесної розмови про це.

Давно пора було зробити це, але це не заважало моєму шлунку стискатися від жаху перед перспективою копатися в минулому.

— Я розумію, чому ти все ще злишся на мене. Те, що я зробив, було... зрадою довіри. Але я... — Алекс зробив паузу, підшукуючи потрібні слова. Алекс Волков, який втратив дар мови – рідкісне видовище, і я б насолоджувався ним більше, якби мене не відволікало печіння в грудях.

— У мене ніколи не було друзів, — нарешті продовжив він. — Люди тягнулися до мене, тому що я був багатий, розумний і міг допомогти їм отримати те, що вони хотіли. — Він перерахував ці якості у відстороненій манері, настільки впевнений у собі, що здався радше аналітиком, аніж зарозумілим. — Це були транзакційні стосунки, і мене це влаштовувало. Але ти був моїм першим справжнім другом. Навіть якщо на початку нашої дружби мої наміри не були справжніми, все, що було потім – було справжнім.

Печіння посилилося.

— Те, що ти зробив, було погано.

— Я знаю.

Я провів рукою по обличчю, намагаючись заспокоїти суперечку, що вирує в моїй голові.

Ми підійшли до розвилки дороги. Я міг або залишитися на круговій доріжці, якою ходив останні два роки, або вибрати єдиний доступний мені вихід.

Перший варіант був комфортним і звичним, другий — невідомим і страшним. Я не хотів знову опинитися зрадженим і обдуреним.

Але Джулз мала рацію. Тримати в собі злість було виснажливо, а я і так до біса втомився за ці дні. Фізично, морально, емоційно.

Іноді було важко просто дихати.

— Минуло вже майже два роки. — Я був на півдорозі до виходу, але поки не міг змусити себе зробити стрибок. — Чому ти говориш про це зараз?

— Тому що ти найупертіша людина, яку я коли-небудь зустрічав. Якщо хтось намагається підштовхнути тебе в одному напрямку, ти зробиш усе можливе, щоб піти в іншому. — Його слова пронизані сухим гумором. — Але те, що я зробив – було неправильно, і я... шкодую. Здебільшого.

Якого біса?

— Це найгірше вибачення, яке я коли-небудь чув.

— Я не прагну бути людиною, яка вибачається так часто, що в неї це добре виходить.

Типова логіка Алекса.

— Але якби я не зробив те, що зробив, ми б ніколи не стали друзями, і моє життя... — Ще одна, довша пауза. — Моє життя було б у половину меншим, ніж воно є сьогодні, — тихо закінчив він.

Печіння в моїх грудях поширилося, і моє горло стиснулося.

— Ти стаєш сентиментальним, Волков. Не повідомляй про це своїм діловим противникам, інакше вони з’їдять тебе живцем.

— Навпаки. Більше сентиментальності в моєму особистому житті означає більше пари, яку мені потрібно випустити в іншому місці. Це дуже вигідно для бізнесу. — Алекс випромінював задоволення.