Спотворена ненависть

— Кумедно, що саме ти згадав про відлякування людей, — я перевела погляд на жінку, що стояла поруч із Джошем. Вона була вродливою: каштанове волосся, карі очі й гнучке тіло, одягнене в неймовірну сукню-халат із графічним принтом. Шкода, що її гарний смак не поширювався на чоловіків, якщо вона була на побаченні з ним. — Бачу, ти достатньо оговтався від сифілісу, щоб заманити на побачення ще одну жінку, яка нічого не підозрює, — свої наступні слова я адресувала брюнетці. — Я не знаю тебе, але вже знаю, що ти гідна кращого. Повір мені.

Чи справді у Джоша був сифіліс? Може бути. А може й ні. Він достатньо спав із ким попало, і я не здивуюся, якщо це так, і я б не дотримувалася дівочого кодексу, якби не попередила сукню-халат про можливість заразитися ЗПСШ.

Замість того щоб відсахнутися, вона розсміялася.

— Дякую за попередження, але я думаю, зі мною все буде гаразд.

— Жартуєш про ЗПСШ. Як оригінально, — якщо Джоша і турбувало, що я ображаю його в присутності його супутниці, він цього не показав. — Сподіваюся, твої усні аргументи будуть креативнішими, інакше тобі доведеться нелегко в юридичному світі. За умови, що ти складеш іспит, звісно.

Його рот скривився в самовдоволеній усмішці, оголивши крихітну ямочку на лівій щоці.

Я стримала гарчання. Я ненавиділа цю ямочку. Щоразу, коли вона з'являлася, вона насміхалася наді мною, і я хотіла тільки одного — проткнути її ножем.

— Я здам, — холодно відповіла я, приборкавши свої бурхливі думки. Джош завжди пробуджував у мені найгірше. — Краще сподівайся, щоб на тебе не подали до суду за медичну недбалість, Джоші, інакше я буду першою, хто запропонує свої послуги потерпілій стороні.

Я зі шкіри геть лізла, щоб навчатися на юридичному факультеті й отримати пропозицію про роботу від Silver & Klein, престижної юридичної фірми, у якій я проходила практику минулого літа. Я не збиралася дозволити своїй мрії стати адвокатом вислизнути, коли я була так близька до цього.

Ні за що на світі.

Я збиралася скласти іспит на адвоката, а Джош Чен збирався взяти свої слова назад. Сподіваюся, він так само подавиться ними.

— Гучні слова для людини, яка ще навіть не закінчила університет, — Джош притулився до барної стійки і сперся передпліччям на стійку, дратівливо схожий на модель, що позує для обкладинки GQ. Він змінив тему, перш ніж я встигла випустити ще одну репліку. -Ти жахливо вбралася для одиночного побачення

2

.

Його погляд пройшовся від мого завитого волосся до мого нафарбованого обличчя і затримався на золотому кулоні, що лежить на моєму декольте.

Мій хребет перетворився на залізо. На відміну від консультанта Кларка, погляд Джоша впився в мою плоть, гарячий і глузливий. Метал намиста палав на моїй шкірі, і все, що я могла зробити, це не зірвати його і не жбурнути в його самовдоволене обличчя.

І все ж, з якоїсь причини, я залишалася нерухомою, поки він продовжував розглядати мене. Це було не настільки хтиво, скільки оцінювально, немов він збирав усі шматочки головоломки і складав їх у цілісну картину у своїй голові.

Очі Джоша ковзнули по зеленій кашеміровій сукні, що облягала мою фігуру, пробіглися по моїх ногах у чорних панчохах і зупинилися на чорних чобітках на підборах, перш ніж він знову підняв їх, щоб зустрітися з моїми карими очима. Його усмішка зникла, залишивши його вираз обличчя нечитабельним.

Напружена тиша потріскувала між нами, перш ніж він знову заговорив.

— Ти одягнена для справжнього побачення, — його поза залишалася невимушеною, але очі перетворилися на темні ножі, готові вирізати моє збентеження. — Але ти збиралася йти, а зараз тільки п'ять тридцять.

Я підняла підборіддя, навіть коли жар збентеження вколов мою шкіру. Джош був ким завгодно — таким, що приводить у лють, самовпевненим, виплодком Сатани — але він не був дурним, і він був останньою людиною, яку я хотіла б бачити, знаючи, що мене кинули.

Він ніколи не дозволить мені пережити це.

— Не кажи мені, що він не прийшов, — у його голосі прозвучала дивна нотка.

Жар посилився. Боже, даремно я одягла кашемір. Я смажилася у своїй безглуздій сукні.

— Тобі слід менше турбуватися про моє особисте життя і більше про своє побачення.

Джош не дивився на сукню-халат з моменту своєї появи, але вона, здавалося, не заперечувала. Вона була надто зайнята балаканиною і сміхом із барменшею.

— Запевняю тебе, з усіх речей у моєму списку справ, занепокоєння твоїм особистим життям не входить навіть у перші п'ять тисяч, — незважаючи на сарказм, Джош продовжував дивитися на мене з нерозбірливим виразом обличчя.

Мій шлунок кинувся вниз без жодної причини.

— Гаразд, — це була відстійна відповідь, але мій мозок не працював належним чином. Я звинувачувала в цьому втому. Або алкоголь. Або мільйон інших речей, які не мали жодного стосунку до людини, що стоїть переді мною.

Я схопила пальто і зісковзнула зі свого місця, маючи намір проскочити повз нього без зайвих слів.

На жаль, я неправильно оцінила відстань між поперечиною барного стільця і підлогою. Моя нога зісковзнула, і з горла вирвався невеличкий зітхання, коли моє тіло саме собою відхилилося назад. Я була за дві секунди від того, щоб упасти на дупу, коли чиясь рука схопила мене за зап'ястя і потягнула назад у стояче положення.

Ми з Джошем завмерли одночасно, наші очі зосередилися на тому місці, де його рука обхопила моє зап'ястя. Я не могла пригадати, коли ми востаннє добровільно торкалися одне одного. Можливо, три літа тому, коли він штовхнув мене, повністю одягнену, в басейн під час вечірки, а я у відповідь «випадково» вдарила його ліктем у пах?

Спогад про те, як він зігнувся від болю, як і раніше, заспокоював мене у важкі часи, але зараз я не думала про це.

Натомість я зосередилася на тому, як тривожно близько він був — достатньо близько, щоб я відчула запах його одеколону, який був приємним і цитрусовим, а не вогняним і сірчаним, як я очікувала.

Адреналін від мого майже падіння пройшов через мій організм, змушуючи мій пульс частішати до нездорового рівня.

— Тепер ти можеш відпустити, — я змусила себе дихати рівно, незважаючи на задушливу спеку. — Поки від твого дотику в мене не почалася кропив'янка.

Хватка Джоша стиснулася на мілісекунду, перш ніж він відкинув мою руку, як гарячу картоплину. Роздратування стерло його вираз обличчя, який він раніше не читав.

— Не варто подяки за те, що я переконався, що ти не зламаєш куприк, Джей Р.

— Не драматизуй, Джоші. Я б сама себе зловила.