Спотворена ненависть

— Це не те, що ти сказав. Ти хотів сказати, що зробив припущення про її інтелект на підставі її зовнішності, що доволі несправедливо, чи не так? — Під приємним в іншому голосом Джоша проступила смертоносна нотка. — Наприклад, якби я робив припущення про тебе, я б подумав, що ти пихатий віслюк, ґрунтуючись на одязі з логотипом Гарварду, який ти носиш за першої-ліпшої нагоди, незважаючи на те, що ти потрапив туди лише через те, що твоє прізвище викарбуване на їхній новітній науковій будівлі. Але я впевнений, що це неправда. Ти закінчив медичний факультет Гарварду — у самому низу класу, але закінчив. Це вже щось означає.

Рот Міхея відкрився, а в мене в горлі згорнувся клубок емоцій, який ніяк не хотів розсмоктуватися.

Я не могла згадати, коли востаннє хтось заступався за мене. Це було дивне почуття — тепле й густе, як мед, що ковзає по моїх венах.

— Незважаючи ні на що, я не ціную твою грубість щодо моєї супутниці. — Голос Джоша озлобився.

— Це робочий захід, тож вибачся, піди, і ми залишимо все як є. Але ще раз виявиш неповагу до Джулз, і я сам відправлю тебе у відділення невідкладної допомоги.

Ніздрі Міхея роздувалися, але він був не настільки дурний, щоб сперечатися. Не тоді, коли Джош виглядав так, ніби активно сподівався, що інша людина переступить межу, і він зможе його вдарити.

— Вибач. — У жорсткому вибаченні Міхея було стільки ж щирості, скільки в сльозах крокодила. Він повернувся на п’ятах і пішов геть, його струнке як тростинка тіло тремтіло від обурення. Слідом за ним опустилася важка тиша.

Частина напруги спала з тіла Джоша, але лінія його щелепи залишалася жорсткою.

Я намагалася і не змогла проковтнути стійкий клубок у горлі.

— Тобі не потрібно було цього робити.

— Робити що? — Він відгвинтив кришку своєї пляшки з водою і зробив ковток.

— Захищати мене.

— Я не захищав тебе. Я назвав мудака мудаком за те, що він мудак. — Він кинув на мене косий погляд. — Крім того, я єдиний, хто може бути придурком щодо тебе.

Я зніяковіло розсміялася. Я так звикла боротися сама за себе, що не знала, як упоратися з тим, щоб хтось був поруч зі мною.

Джош мав стати моїм заклятим ворогом, але він виявився моїм союзником. У всякому разі, в цьому конкретному випадку.

— Ну, якщо в чому ти і досяг успіху, так це в тому, щоб бути придурком. — Я смикала спідницю між пальцями. Гладка бавовна заспокоювала мої нерви.

— Я досягаю успіху в усьому, Руда. — Томний голос Джоша опустився на мене, як тепла ковдра.

Наші очі зустрілися і не відпускали одне одного. Електричний заряд спалахнув у повітрі між нами і пронісся по моєму хребту.

Я знала Джоша багато років, але вперше побачила його в таких сміливих, кропітких деталях.

Різкий вигин вилиць, що звужується до сильної щелепи. Насичені, темні очі, схожі на шоколад, що тане, облямовані віями такої довжини, що їхня наявність має бути заборонена для чоловіків. Дуга його брів і твердий, чуттєвий вигин губ.

Як я раніше не помічала, наскільки неймовірно, карколомно чудовий Джош Чен?

Звичайно, я знала це на інтелектуальному рівні, так само як знала, що земля кругла, а океани глибокі. Людина з такими рисами обличчя, розташованими таким чином, не могла бути ніким іншим, окрім як красивою.

Але це було вперше, коли я помітила. Це було схоже на те, ніби я зняла прозору кришку з відомого витвору мистецтва і нарешті побачила його у всій красі.

Руки Джоша стиснулися у вільні кулаки біля його боку, перш ніж він розтиснув їх.

— Скоро остання можливість. — Слова прозвучали грубо й уривчасто, немов йому було боляче говорити. — Якщо ти хочеш ще їжі, ми повинні взяти її зараз, поки пікнік не закінчився.

Електричний заряд розсіявся, але його вплив залишився у вигляді плівки мурашок на моїй шкірі.

— Точно. Ще їжі. — Я прочистила горло. — Я завжди за додаткову їжу.

Ми мовчки поставили наші тарілки і сіли під одним із великих дубів, що межують із парком. Більшу частину їжі було розібрано, але нам вдалося урвати останні бургери і шоколадний кекс на двох.

— Схоже, ти дуже подобаєшся своїм колегам, незважаючи на членоголового Міхея. — Я розрізала кекс на акуратні половинки пластиковим ножем і простягнула Джошу його порцію.

Він узяв його, його губи зігнулися.

— Не варто так дивуватися. Я приємна людина, Руда.

— Хммм... — Я крадькома поглядала на нього, поки ми їли. Ми боролися, ми кохалися, але я ще багато чого не знала про нього.

Як можна було так мало знати про когось протягом семи років?

— Ти завжди хотів стати лікарем? Тільки не треба жартувати, що в дитинстві грав у лікаря, — додала я, помітивши блиск у його очах. — Якщо я можу попередити жарт до того, як ти його скажеш, він буде непереконливим.

Глибокий сміх вирвався з грудей Джоша.

— Згоден. — Він притулився до стовбура дерева і витягнув ноги. На його обличчі з’явився задумливий вираз. — Не знаю точно, коли я вирішив стати лікарем. Частково це було пов’язано з очікуваннями, я думаю. Лікар, юрист, інженер. Стереотипні професії для американської дитини китайського походження. Але була й інша частина, яка... — Він вагався. — Це прозвучить безглуздо, але я хочу допомагати людям, розумієш? Пам’ятаю, як чекав у лікарні, коли Ейва мало не потонула. Тоді я вперше усвідомив, що люди навколо мене не житимуть вічно. Я був страшенно наляканий. І я все думав... що, якби я був із нею біля озера того дня? Чи зміг би я її врятувати? Чи потонула б вона взагалі? І моя мама. Що якби я раніше помітив, що щось не так, і допоміг би їй...

Глибокий біль пронизав мене, коли я почула крихітну тріщинку в його голосі.

Я невпевнено поклала руку на його коліно, бажаючи, щоб у мене краще виходило втішати людей.

— Ти був усього лише дитиною, — м’яко сказала я. — Те, що сталося, не твоя вина.

— Я знаю. — Джош вп’явся поглядом на те місце, де моя рука впиралася в синю джинсову тканину його джинсів. Його горло стиснулося від важкого ковтання. — Але це не заважає мені відчувати, що так і було.

Біль посилився.

Як довго він жив зі своїм почуттям провини і тримав це в собі? Я сумнівалася, що він розповів Ейві. Не тоді, коли це було почуття провини перед нею. Можливо, він розповів Алексу, коли вони були друзями, але я не могла уявити собі суворого, холодного Алекса, який був би особливо заспокійливим.

— Ти хороший брат і хороший лікар. Якби ти не був, я б про це дізналася. Повір мені. — Я надала своїй посмішці бешкетування. — Я в курсі всіх пліток.

Це викликало в мене невеликий смішок.