Страница 74 из 179
— Це не побачення, — хором відповіли ми з Джошем.
Настала коротка пауза, під час якої і без того широка усмішка брюнетки стала ще ширшою.
— Звісно. Винна. — Вона простягнула руку, її очі іскрилися гумором. — Я Клара. Ми нібито познайомилися в «Бронзовій шестерінці».
Впізнавання врізалося в мене.
— Ти була супутницею Джоша.
Вони працювали разом? І вони, вочевидь, мали добрі стосунки, судячи з того, з якою легкістю вони вітали одне одного.
Жахлива нитка ревнощів обвилася навколо мого нутра і стиснулася.
О ні. О ні, ні, ні, ні. Я не можу ревнувати Джоша.
Забудьте. Я не ревнувала Джоша. Напевно, я з’їла протермінований йогурт на сніданок або щось на кшталт цього. Це все провина продуктів із лимонним смаком — вони були терпкими на смак, незалежно від того, повинні вони були бути терпкими чи ні.
Клара вибухнула сміхом.
— О ні, я не була його супутницею. Усього лише колега. Я медсестра в невідкладній допомозі.
— У неї є дівчина. — Джош збирав хот-дог на тарілці. — Барменша з «Бронзової шестерні». До речі, де Тінслі?
— Вона не моя дівчина. Ми просто зустрічаємося, і вона працює, тому не змогла прийти. — Клара подивилася на мене з розуміючим блиском в очах. — Якщо ти не його супутниця...
— Вона моя фальшива супутниця, — сказав Джош, перш ніж я встигла відповісти. — Пам’ятаєш минулорічний пікнік? Я ледь міг дихати, коли всі ці люди пхали своїх дочок мені в обличчя. Я хотів уникнути повторення.
— Мабуть, це травмувало, — сказала Клара.
Я посміхнулася її сухому сарказму. Вона вже подобалася мені. Будь-яка жінка, яка висміювала Джоша, отримувала п’ять із плюсом у моїй книзі.
— Так і є. Ось. — Джош закінчив збирати свою їжу і передав її мені, а потім повторив свої зусилля на новій тарілці.
Хот-дог із кетчупом, гірчицею і релішем. Салат. Жменя картоплі фрі та печиво з шоколадною крихтою на довершення всього.
— Тобі справді потрібні дві тарілки? — Я жестом показала на ту, що була в мене в руці. — Це занадто багато, навіть для тебе.
Він втупився на мене, як на дурну.
— Ця тарілка для тебе, — відповів він. — Це моя. — Він додав гамбургер і капустяний салат до своєї щедрості.
Слава Богу, він не додав його мені. Я ненавиділа капустяний салат. Текстура викликала в мене огиду.
— О. — Я перемістила свою вагу і спробувала ігнорувати гул тепла під шкірою. — Дякую.
Замість відповіді Джош повернувся до мене спиною, щоб привітати іншого колегу.
Довіртеся йому, щоб він зробив щось напівдобре і одразу після цього він знову поводитиметься як придурок.
Я роздратовано відкусила від свого хот-дога і помітила, що Клара спостерігає за нами. Вона відвернулася, коли помітила мій погляд, але її плечі тряслися від того, що було підозріло схоже на сміх.
Оскільки LHAC офіційно не був частиною лікарні Тейєра, нікого з клініки тут не було, що позбавило нас із Джошем необхідності пояснювати наше фальшиве побачення Барбс і компанії. Я також не турбувалася про те, що мої друзі дізнаються про це. Ніхто з них не знав нікого, хто працював у лікарні, крім Джоша.
Наступні кілька годин я супроводжувала Джоша, коли ми гуляли парком, і відігравала роль покірної супутниці, коли хтось намагався познайомити його зі своєю сестрою, донькою чи онукою. Він не брехав, коли говорив, що всі хочуть звести його — я нарахувала дюжину спроб сватання, навіть зі мною поруч, перш ніж здалася.
— Я не розумію, у чому тут привабливість, — бурчала я, коли медсестра та її донька пішли з розчарованим виглядом. — Ти навіть не такий уже й великий улов. Максимум форель. Можливо, великий окунь, підкреслюю, великий.
— Мій рот тобі дуже сподобався в бібліотеці. — Вкрадлива відповідь Джоша змусила полум’я лизнути мою шкіру.
— Це було добре.
Я ахнула, коли він притягнув мене до себе, і його шепіт пролунав темним попередженням у моєму вусі.
— Не провокуй мене, Руда, інакше я розкладу тебе на столі для пікніка і буду кохати тебе язиком доти, доки тобі не доведеться повзти додому, бо твої ноги більше не функціонуватимуть.
Він відпустив мене і посміхнувся чоловікові, який підійшов до нас.
— Гей, Міхею, — сказав він, ніби не погрожував лише секунду тому змусити мене кінчити на очах у тисячі людей. — Як життя?
Після того, як вони привітали один одного, Джош представив мене Міхею, який обдарував мене недбалою посмішкою.
— Отже, Джулз, чим займаєшся? Ти студентка? — Інший ординатор був приблизно ровесником Джоша, але він випромінював претензійність, яка абсолютно не поєднувалася з легкою чарівністю Джоша. Джош міг бути зарозумілим, але, принаймні, він був самокритичним у цьому. Міхей виглядав так, ніби занадто сильно вірив у власний галас.
— Так, на юридичному факультеті Тейєра. Я випускаюся за кілька тижнів.
Брови Міхея піднялися.
— Право? Серйозно?
Я напружилася від його явного скептицизму.
— Так, серйозно. — Я відкинула свій ввічливий тон і перейшла на такий крижаний, що, як я сподівалася, відморозив йому яйця. Деякі люди могли б дати Міхею перевагу, але я розпізнала осуд, коли побачила його, і в мене не було жодних зобов’язань бути милою з тим, хто не потрудився приховати свою поблажливість. — Здивований?
— Трохи. Ти не схожа на студентку юридичного факультету. — Очі Міхея опустилися на мої груди, і крихітні колючки приниження вкололи мене.
Поруч зі мною Джош завмер, його невимушена манера поведінки поступилася місцем темній, мінливій напрузі, що повисла в повітрі навколо нас.
— Я й не знав, що у студентів-юристів універсальний вигляд. — Я опиралася бажанню схрестити руки на грудях. Я не хотіла приносити Міхею таке задоволення.
— А як вони мають виглядати?
Він розсміявся, навіть не спромігшись виглядати збентеженим через моє звернення.
— Ти знаєш, про що я.
— Я не знаю. — Джош заговорив перш, ніж я встиг відповісти, його тон був оманливо легким. — Що ти маєш на увазі, Міхей?
На обличчі його колеги вперше з’явився вираз дискомфорту, коли Міхей нарешті зрозумів, що розмова йде не в тому напрямі, в якому він припускав.
— Ти знаєш. — Він помахав рукою в повітрі, намагаючись викрутитися. — Це був жарт.
Посмішка Джоша не досягла його очей.
— Жарти мають бути смішними.
— Розслабся, хлопче. — похмурий погляд Міхея від дискомфорту перетворився на роздратування. — Слухай, усе, що я хочу сказати, це те, що я був здивований, ясно?