Страница 67 из 179
Я швидко видалила його, але в горлі спливли з’їдені раніше яйця з беконом.
Макс.
Я відсунула його на задвірки свідомості, поки була з Джошем, але тепер моє занепокоєння минулої ночі повернулося хвилею нудоти.
Я точно знала, навіщо він надіслав цю фотографію. Щоб заморочити мені голову і нагадати про його темну, навислу присутність у моєму житті. Це був його почерк. Йому подобалося гратися з людьми, поки вони не зводили себе з розуму і не робили за нього всю важку роботу.
Я заплющила очі, намагаючись розслабитися, але в машині пахло занадто солодким освіжувачем повітря, і від цього мене ще більше знудило.
Я хотіла б відмотати час назад і заморозити його, щоб назавжди залишитися в утішному забутті будинку Джоша, але від правди в суворому світлі дня було не сховатися.
Я могла тільки сподіватися, що будь-яка «послуга», про яку попросив мене Макс, була здійсненна... або моє життя, яким я його знала, закінчиться.