Спотворена ненависть

24. ДЖУЛЗ

Я прокинулася від запаху бекону і кави, мого улюбленого запаху у світі. Окремо вони були приголомшливими, але в поєднанні? Досконалість.

Я була здивована, що Стелла готує бекон. Вона їла м’ясо тільки раз у блакитний місяць. Тепер, коли я про це подумала, вона не пила кави, тільки чай і свої злочинно трав’янисті зелені коктейлі.

Дивно. Можливо, вона вступала в нову фазу кЕйви і м’яса.

Я розплющила очі й потягнулася, готова грітися в променях слЕйви моєї прекрасної нової кімнати в «Міражі». Замість цього мене зустріла найогидніша у світі картина. Це місиво з коричневого і зеленого виглядало так, ніби на нього наблювало стадо кішок.

Що за чорт?

Я випросталася, моє серце калатало від паніки, поки шматочки і фрагменти минулої ночі повільно поверталися до мене.

«Гіацинт». Макс. Джош. Шторм.

Мабуть, я заснула під час фільму, а Джош переніс мене у свою кімнату десь уночі.

Моє серцебиття сповільнилося. Слава Богу, я не перебувала в секс-темниці якогось убивці-психопата, хоча я не була впевнена, що ночувати в Джоша набагато краще.

Я оглянула його кімнату, розглядаючи прості дерев’яні меблі, темно-синю стьобану ковдру і світло-сірі стіни. Якщо не звертати увагу на жахливе мистецтво, вона виглядала як кімната звичайного хлопця, хоча слабкий аромат цитрусових і мила, що витав у повітрі, був настільки чудовим, що мені захотілося розлити його по пляшках, щоб насолоджуватися ним у майбутньому.

Мій погляд упав на цифровий годинник на тумбочці. 9:32 ранку. Лайно. Я вже давно мала піти.

Я вилізла з ліжка, швидко вмила обличчя і прополоскала рот у ванній навпроти, перш ніж увійти на кухню. Я відкрила рот, готова поспішно попрощатися з Джошем, але мої слова завмерли на язиці, побачивши те, що постало переді мною.

Джош готував. Без сорочки.

Святі угодники.

Здається, я щойно виявила свій новий фетиш, тому що я раптом не змогла уявити собі нічого сексуальнішого, ніж дивитися, як чоловік готує з голими грудьми.

Скульптурні м’язи його спини напружилися, коли він потягнувся за сіллю, що стояла поруч із плитою. Його волосся було ще більш скуйовджене, ніж зазвичай, а сонячне світло, що проникало через вікна, позолотило його шкіру глибоким бронзовим сяйвом. Над кухонним островом, закриваючи нижню половину його тіла, визирала смужка чорних спортивних штанів. Штани сиділи досить низько, щоб моя уява закрутилася у всіляких напрямках.

Я мовчки спостерігала за ним, зачарована легкою грацією, з якою він рухався. Я уявляла, як він харчується піцою і пивом, як у коледжі, але, судячи з блискучих каструль і сковорідок, які висіли на гачках над островом, та акуратно маркованих спецій, викладених на стійці, він розумівся на куховарстві.

Це було дивно привабливо.

У трансі я вдарилася об один із барних стільців, і Джош обернувся на різкий скрегіт дерева об кахель. Його погляд ковзнув по мені, перш ніж він відвернувся.

— Ти прокинулася.

— Я ніколи так пізно не спала. — Я опустилася на табурет і спробувала утримати погляд вище його талії. Не думай про секс. Не думай про секс. — Дякую, що дозволив мені залишитися, — ніяково додала я.

Ночівлі не були частиною нашого договору, і я не була впевнена, як до цього ставитися, особливо після того, як наші нічні розваги були, кхм, агресивними.

Це не було схоже на те, що ми займалися довгим, солодким коханням, і я прокинулася від того, що він готує мені сніданок. Це було більше схоже на... ну, наче він виїбав мені мізки, а гроза замкнула мене в його будинку.

— Я не збирався виганяти тебе під дощ, Руда. — Джош поставив на острів тарілку з яйцями, беконом, тостами і хрусткими картопляними оладками.

У мене забурчало в животі, і я заглянула через його плече на плиту.

— Може, у тебе знайдеться ще одна тарілка? — запитала я з надією. — Я вмираю з голоду.

— Ні. — Він поклав у рот шматочок бекону. — Я приготував на одного. Готувати для тебе сніданок було б занадто схоже на побачення, а ти вже порушила правила, залишившись у мене ночувати. Через тебе мені довелося спати на дивані минулої ночі. Але ти можеш взяти мої залишки.

У мене відвисла щелепа.

— Ти серйозно?

Невіра знищила останні залишки моєї сонливості. Вочевидь, я не мала права на сніданок, але це було доволі грубо — їсти просто переді мною, не запропонувавши мені порцію.

— Хіба схоже, що я жартую?

— Схоже, що ти за дві секунди від повільної, болісної смерті, — проричала я. — Тут повно ножів, і я знаю, як ними користуватися.

— Тоді використай їх, щоб приготувати собі що-небудь. — Джош продовжував їсти, ніби йому було байдуже до всього на світі.

Моє око сіпнулося. Він був таким... таким... таким... ух!

— Ти такий мудак.

— Я пам’ятаю, як ти назвала мене так само минулої ночі. — Він сьорбнув кави. — Прямо перед тим, як я виїбав тобі мізки. Схоже, ти небайдужа до мудаків, Руда.

Тепло обпекло моє обличчя і шию.

— Це було минулої ночі. Це зараз. І я не збиралася ночувати в тебе, — огризнулася я, ненавидячи те, наскільки він мав рацію. — Я просто заснула.

— Так, ось що значить переночувати, — повільно сказав Джош. — З такими здібностями до міркувань ти швидко виграватимеш судові справи. — Він випростався і витер рот серветкою, після чого викинув її у відро для сміття. — Я піду прийму душ. У мене зміна через годину. — Він нахилив підборіддя до своєї тарілки. — Їж, якщо хочеш.

Я похмуро дивилася на його спину, що віддалялася.

Моя гордість вимагала, щоб я пішла, але, як завжди, мій голод переміг усе.

Я потягнула тарілку до себе і зрозуміла, що вона майже повна. Він з’їв тільки кілька шматочків бекону. Дивно. Джош зазвичай їв як кінь. Одного разу я бачила, як він з’їв двоярусний бургер, велику порцію картоплі фрі, два хот-доги і шоколадний молочний коктейль менше ніж за двадцять хвилин.

Для лікаря він їв лайнову їжу.

Я доїла половину тарілки і повернулася в кімнату Джоша, щоб переодягнутися у свій вчорашній одяг. Моя сукня була жахливо незручною порівняно з м’якою футболкою Джоша, але я опиралася бажанню вкрасти його одяг для себе. Це була поведінка дівчини, і Бог знав, що я не була його дівчиною.

На той час, як я зібралася йти, Джош усе ще не вийшов із душу.

Я думала дочекатися його, щоб попрощатися, але це було надто ніяково, тому я відправила йому швидке повідомлення і тихо вислизнула.

Я щойно залізла у свій Uber, як на екрані з’явилося нове повідомлення.

Жодного тексту, лише зображення. Точніше, стоп-кадр із відео. Я стояла на колінах, поки...