Страница 45 из 179
Від необхідності формулювати дотепну відповідь у моєму нинішньому легковажному стані мене врятувало те, що хтось вклинився в нашу розмову.
— Джулз?
Незнайомий голос справив такий самий ефект, як відро холодної води.
Я відскочила назад, серце забилося, а Джош не поспішаючи сів на своє місце з похмурою, задоволеною усмішкою.
Ось чортів ублюдок.
Після того, як наш втручач піде, я розплачуся з ним. Якось.
А поки що мені треба було розібратися з деким іншим.
Мій погляд упав на симпатичного, трохи знайомого хлопця, який урвав нас. На ньому була неофіційна чоловіча форма Вашингтона — синьо-біла сорочка в клітку і штани кольору хакі, а волосся він зачухав назад, що аж ніяк не підкреслювало його рис.
Він окинув мене очікуючим поглядом, на що я відповіла порожнім поглядом, поки шматочки моєї пам'яті не стали на місце і не прийшло впізнавання.
То був Тодд... хлопець, який кинув мене кілька тижнів тому.